Кривий Ріг має значно глибшу й похмурішу історію, ніж здається на перший погляд. Багато сучасних вулиць, житлових кварталів і навіть навчальних закладів тут з’явилися на місцях давніх кладовищ — і про це часто не здогадуються навіть місцеві мешканці.

За даними краєзнавчих досліджень, частина вулиці Кобилянського була зведена на території цвинтаря при Вознесенській церкві XIX століття. До наших днів від нього збереглася лише одна могила — так звана могила Петюні. Інша локація з непростим минулим — вулиця Вокзальна. В одному з дворів у 1950-х роках під час земляних робіт виявляли кістки та людські останки: тут колись був цвинтар солдатів Вермахту.

Проспект Центральний, за свідченнями істориків, розташований на місці колишнього єврейського кладовища. За переказами, саме тут був похований перший голова міської ради Аркадій Уманський. А на вулиці Чкалова, де нині стоїть школа № 1, у 1930-х роках формально «перенесли» старий цвинтар XIX століття — однак без перепоховання і навіть без перенесення надгробків. Фактично могили залишилися під будівлею навчального закладу.

Історики зазначають, що ще на початку XIX століття на території сучасного Криворізького району виникли перші єврейські землеробські колонії — Кам’янка, Інгулець, Новожитомир, Ізлучисте, Новоподільськ, Новоковно. Кожна з них мала власний цвинтар. У 1920-х роках радянська влада створила тут єврейські національні райони, однак згодом більшість кладовищ зникли: їх забудували житловими кварталами, парками або промисловими об’єктами.

Причини такого зникнення були типовими для радянської доби — системна зневага до історичної спадщини. У Кривому Розі надгробки нерідко використовували як будівельний матеріал, а місця поховань зрівнювали із землею. У результаті сьогодні чимала частина міського простору стоїть буквально на забутих могилах, залишаючись мовчазним свідком складної та часто трагічної історії регіону.