На полицях книгарень з’явився  пишний, весільно  білий,  святково лискучий  фоліант із осяйними  літерами на обкладинці. Читач найперше вихоплює зором  виведене великими літерами слово «Любощі» і здивовано піднімає брови. Далі ковзає поглядом по просторій  поверхні до її верхньої межі і ще більше дивується із підзаголовків - «Ліки від кохання», «Мистецтво кохання»,  «Любовні елегії» та еротичного малюнка. І тільки слово ОВІДІЙ стримує політ грайливих здогадок і фантазій.

Так,  це любовна лірика видатного римського поета, що народився у 43-му році до нашої ери, а своєю творчістю вплинув на всю європейську літературу від найдавніших  до нинішніх часів. Він, улюбленець молоді, і сам усвідомлював свою літературну міць. Інакше не написав би:

Ніжних елегій рядки, моя Музо грайлива, прощайте!

І після мене мій твір житиме довгі віки.

Три  твори Публія Овідія Назона, написані елегійним двовіршем і об’єднані в одну велетенську книгу, розповідають про складну й вибагливу гаму почуттів людини, яка мріє про кохання, чи передчуває його, чи, осягнувши, леліє своє почуття – відданістю, лестощами, щедрістю, захистом, пестощами…

Безсмертні рядки доніс до нас  найкращий перекладач античної літератури в українській сучасності,  професор кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат філологічних наук Андрій Содомора. У його доробку кілька сотень перекладів творів із греки та латини і 30 книг видатних поетів і письменників античної доби. Цей працьовитий і скромний чоловік, що закликає, вслід за епікурейцями, «жити непомітно», все ж, завдяки невтомній праці, став «видимим» - тим, хто піднімає українську школу перекладу на світовий рівень.

Андрій Содомора

Людина з козацьким прізвищем (предки походили із Запоріжжя) і характером, Андрій Содомора зайняв і важливе місце в українському літературному процесі. Його 20 поетичних і прозових збірок особливі, бо постійно перегукуються з античністю – темами, подіями, героями, стосунками між ними чи натяками на них. Ось (зі збірки «З-під долоні») ніби лист Горація, що відійшов від світського життя:

Чи я щасливий тут, запитуєш, мій друже…

Ну що тобі скажу? Ти знаєш ті слова:

І так, і ні… Душа за чимось тужить,

Щасливим зусібіч нічого ж не бува…

А щастя?.. Ось скажи собі, що день цей,

Яким живеш тепер, - останній у житті,

І мило, й приязно тобі він усміхнеться:

Пізнаєш тихе щастя те – й на самоті.

Повернемось до звабливого малюнка на обкладинці. Його, як і всі ілюстрації до поезій Овідія, намалював  народний художник України, лауреат Національної премії  України імені Тараса Шевченка, президент Національної академії мистецтв України, професор  Андрій Чебикін. Його стихія - графіка, якою відтворює і витворює світ із загостреними відчуттями філософа, інтелектуала. У «Любощах» він – співавтор перекладача, вловлює трепетні миттєвості любовних історій.

Книга вийшла у львівському видавництві «Апріорі», яке заснував та яким керує Юрій Николишин. Тут побачили світ чудові альбоми, збірники прози й поезії сучасних українських літераторів, а також серія перекладів, що наближують до нас Древню Грецію та Древній Рим. Із античною літературою знайомимося переважно в старших класах школи й молодших курсах вищих навчальних закладів. Однак ця розкішна  книга – подарунок не лише для студентів. Вивчаймо її й бережімо в дорозі життя.

Надія Труш