Лікарі дитячої лікарні святого Миколая у Львові успішно прооперували 6-річну Віку Волошин з Тернополя, яка страждала від рідкісної хвороби під назвою пальмарний гіпергідроз — постійного потовиділення долонь. Проблема, яка роками не давала дівчинці спокою, тепер вирішена завдяки складній операції.

Перші симптоми захворювання батьки помітили, коли Віці було два роки. Тоді її долоньки почали постійно мокріти, особливо у стресових ситуаціях. З часом проблема погіршувалася: виділення стали такими інтенсивними, що вода буквально стікала з рук, незалежно від емоційного стану дівчинки. Місцеві лікарі не могли запропонувати ефективного лікування, виписували лише креми для підсушування шкіри, які не допомагали. Через постійну вологість на долонях почали з'являтися тріщини, рани та бородавки.

"Де тільки ми не шукали допомоги, але лікарі лише розводили руками та радили навчитись жити з цим", – згадують батьки дівчинки.

У садочку Вікуся відчувала соціальну ізоляцію. Інші діти не хотіли брати її за руку через мокрі долоні, а вихователі сварили за мокрий пластилін і зіпсовані малюнки. Тато Віки з болем розповідає: "Навіть коли лунала повітряна тривога, і всі спускалися до укриття, усім подають руку, а Віці – ніхто."

Зрештою, мама Віки дізналася із соціальних мереж про успішну операцію, проведену львівськими лікарями дитині з такою ж проблемою. Родина вирушила до Львова, де фахівці дитячої лікарні святого Миколая підтвердили діагноз – пальмарний гіпергідроз, рідкісне захворювання, яке зустрічається лише у 3% людей.

"Колись медики випадково дізналися, що при пересіченні певних нервових корінців у грудній клітці людини блокується робота потових залоз на руках, шиї, голові та під пахвами. Саме це і допомагає нам хірургічно впоратися із хворобою мокрих долонь", – пояснює Олександр Калінчук, хірург і медичний директор дитячої лікарні святого Миколая.

Операція тривала годину. Через сантиметровий розріз хірурги пересікли нервові волокна, відповідальні за стимуляцію потових залоз на руках. Вже на наступний день після операції долоньки Віки більше не були мокрими, і вона нарешті змогла зліпити омріяну картину з пластиліну, яку подарувала своєму лікарю-рятівнику.