Чин похорону Івана Вороного, Віталія Пількевича та Володимира Василюка розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Воїнів поховають на Личаківському кладовищі.
Прощання із Тимуром Асіфом Огли Алієвим розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно о 14:30 на площі Ринок відбудеться церемонія прощання. Захисника поховають на кладовищі у селі Підбірці.
Що відомо про Героїв
Володимир Василюк (25.06.1982-09.07.2024). Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №48. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище харчових технологій».
Після завершення навчання змінив кілька місць роботи: працював адміністратором, обіймав посади у торговельній та будівельній сферах. За словами близьких, був надзвичайно різносторонньою особистістю, у нові захоплення «поринав з головою».
Із початком повномасштабного вторгнення рф добровільно записався до лав територіальної оборони. Згодом доєднався до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на території Донецької та Запорізької областей.
У Володимира Василюка залишилися батько, дружина, 11-річний син, сестра та тітка.
Іван Вороний (07.02.1973-13.11.2024). Уродженець села Ліщин Львівської області.
Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі. Здобув професію водія автотранспортних засобів у Жидачівському професійному ліцеї. Після завершення навчання проходив строкову військову службу на Закарпатті у лавах автомобільних військ.
Впродовж останнього періоду займався ремонтними роботами, протягом тривалого часу доглядав за хворою матір'ю. Був підтримкою та опорою для своєї родини.
У вересні 2024 року став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання із оборони Батьківщини на Донецькому напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Івана Вороного залишилися дружина, двоє дітей, дві сестри, племінники та велика родина.
Віталій Пількевич (11.05.1982-01.12.2024). Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №48. Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львові. Проходив строкову військову службу на Вінничині у лавах внутрішніх військ.
Більшу частину свого життя пропрацював торговим агентом. У вільний час захоплювався літературою, музикою та кінематографом.
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині у лавах 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України. Був неодноразово відзначений військовим командуванням.
У Віталія Пількевича залишилися брат та двоюрідні брати і сестри.
Тимур Асіф Огли Алієв (11.05.1988-10.12.2024). Львів’янин.
Навчався у колишній Середній загальноосвітній школі №35. Здобув професійно-технічну освіту у Львові.
Працював сантехніком у компаніях «Ріел» та «Набережний квартал». Захоплювався рибальством, свій вільний час любив присвячувати дітям.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Спершу проходив військову службу на Київщині, Черкащині та Донеччині у складі роти охорони. Згодом виконував бойові завдання поблизу Авдіївки, Ласточкиного, а також на території Луганської й Харківської областей у лавах штурмової роти.
У Тимура Асіфа Огли Алієва залишилися батьки, дружина, двоє синів, сестра та брат.
