У понеділок, 1 січня, Львів попрощається з військовослужбовцями Орестом Рисем і Миколою Алексиком, які захищали Україну від окупантів

Про це повідомляє Львівська міська рада.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 12:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 12:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі. 

Біографічні довідки захисників

Орест Рись (23.11.1995-27.12.2023) львів’янин.

Чоловік був учасником Революції Гідності. Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі батальйону "Карпатська Січ".

Після повернення до цивільного життя працював певний час за кордоном. У розпал пандемії коронавірусу у співпраці із Червоним Хрестом та гірською оперативно-рятувальною службою активно займався волонтерською діяльністю, допомагав тим, хто цього потребував. Протягом останнього періоду обіймав посаду менеджера з продажів у будівельній компанії.

У 2020 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, здобув звання "молодший лейтенант". Одразу після випуску підписав контракт із 58-ю окремою мотопіхотною бригадою імені гетьмана Івана Виговського оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів на передовій у складі 58-ї бригади, згодом боронив державу у лавах 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Під час проходження служби отримав звання "старший лейтенант".

У Ореста Рися залишилися дружина, батьки, сестра, брат та бабуся.

Микола Алексик (18.08.1994-16.12.2023) уродженець села Великі Ком’яти Закарпатської області.

У 2-річному віці разом з мамою переїхав до Львова. Здобув вищу освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за спеціальністю "Організація і регулювання дорожнього руху".

Після завершення навчання займався приватним підприємництвом. Був надзвичайно творчою людиною: захоплювався кінематографом, писав вірші та грав на гітарі. У 2019 році закінчив "Майстерню Impro театру" Обожнював подорожувати і відвідувати нові місця, а особливо любив відпочивати у Карпатах. 

У 2021 році переїхав до Києва, тут працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" та відвідував кіношколу “Ukrainian Film School”.

З початком повномасштабного вторгнення РФ, попри незадовільний стан здоров’я, добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на південному і східному напрямках у складі 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України.

У Миколи Алексика залишилися мама і бабуся.