Президент Росії Володимир Путін 23 грудня зібрав журналістів на щорічну пресконференцію у Москві.

 Кількість запрошених представників медіа скоротили вдвічі через протиковідні обмеження. Серед питань, які звучали, — гарантії ненападу на Україну, необхідність Мінських домовленостей та причини анексії Криму, пише Громадське.

Про вступ України в НАТО та реакцію РФ

Наші дії будуть залежати не від ходу переговорів, а від безумовного забезпечення безпеки Росії сьогодні та на історичну перспективу. У цьому контексті ми чітко дали зрозуміти, що подальші дії НАТО на схід неприпустимі. 

Невже це ми ставимо ракети поруч із кордонами США? Ні, це США з ракетами прийшли до нашого дому і вже стоять на порозі. Невже це якась надлишкова вимога: не ставити більше жодних ударних систем біля нагого дому?

От як би американці поставилися до того, що ми б на кордоні між Канадою і США або між Мексикою і США поставили наші ракети? А хіба в Мексики та США ніколи не було територіальних питань? А кому раніше належали Каліфорнія та Техас? Призабули? Ніхто про це згадує, на відміну від Криму.

«Жодного дюйма на схід», — сказали нам у 90-ті роки. Ні та й що? Нас просто нахабно обманули. П’ять хвиль розширення НАТО, і тепер вже в Румунії та Польщі з’являться відповідні системи озброєння. Ось про що річ: не ми комусь погрожуємо — до нас прийшли. А тепер ще й кажуть: «Тепер ще й Україна буде в НАТО». Значить, і там будуть системи.

Я відповів на пропозицію Джо Байдена під час телефонної розмови щодо призначення відповідальних представників для того, щоб вести переговори в питаннях стратегічної безпеки. Один з найважливіших елементів — це забезпечення безпеки та стабільності на цьому напрямку. І ми повинні зрозуміти, як забезпечити нашу безпеку.

Ми прямо поставили вимогу про те, що жодного просування на схід не повинно бути. Тепер вони [представники США] повинні нам щось відповісти. Хочу підкреслити, що загалом ми поки бачимо позитивну реакцію. Американські партнери нам кажуть, що вони готові до старту цих переговорів на початку 2022 року в Женеві. Представників обох сторін уже призначили. Сподіваюся, що ситуація розвиватиметься саме таким чином.

Про війну на Донбасі

Загострення розпочалось у 2014 році. До цього ми змирилися з тим, що СРСР розпався, частина історичних російських територій з населенням історичної Росії опинилась за межами РФ — перш за все в Україні. 

Ми змирились і були готові працювали з усіма владами, якої зовнішньополітичної орієнтації вони б не притримувалися. Ми ж працювали з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, які, як і теперішня влада, говорили про свою прозахідну орієнтацію. Готові були й далі працювати.

Про Мінські домовленості

Я вважаю, що вони [Мінські домовленості] єдино можливі. Але Україна не хоче їх виконувати: ухвалили закон про корінні народи, оголосили росіян, які проживають на їхній території, некорінними народами, як і поляків, угорців, румун. Звідси й суперечності в зовнішньодержавних стосунках України з цими країнами. Далі закон про мову: видавлюють росіян і російськомовне населення з їхньої історичної території. 

Усі кажуть: Росія має виконувати Мінські домовленості. Ми згодні. А от влада України внесла в парламент країни закон про перехідний період. Ну де ж там Мінські домовленості? Там заборона амністії — майже кримінальне переслідування за неї. Там вводять військово-адміністративні управління замість амністії. І це провели через Венеційську комісію. Як нам на це реагувати?

Тепер нам кажуть: війна, війна, війна. Складається враження, що може готують третю військову операцію [на Донбасі], і нас заздалегідь попереджують: не втручайтеся, не захищайте цих людей. А будете захищати — будуть нові санкції. Готуються, може, до цього.

Про бачення майбутнього Донбасу

Майбутнє Донбасу мають визначати люди, які живуть на Донбасі. По іншому бути не може. Ми свою роль бачимо в тому, щоб бути посередниками у створені найкращих умов для визначення майбутнього людей, які проживають на цій території.

Проблема в тому, що, відповідно до Мінських домовленостей, Росія є посередником, а її хочуть зробити стороною конфлікту. Ми на таке не погоджувалися.

Про анексію Криму

Жодні дії щодо Криму нам і на думку не спадали. Але у 2014 році стався кривавий держпереворот — людей убивали й спалювали. Я не кажу, хто правий, а хто винний. Зрозуміло, що було законне незадоволення громадян України щодо того, що відбувалося в країні. 

Але Віктор Янукович з усім погодився. Три міністри зовнішніх справ Польщі, Німеччини та Франції дали гарантії мирного розвитку ситуації й мирного процесу. Я розмовляв тоді з президентом США — він теж попросив підтримати цей процес. 

Усі погодились, а через день-два — держпереворот. Ну навіщо? Президент Янукович і так з усім погодився, готовий був піти хоч завтра. Перемога опозиції була неминуча — це всі прекрасно розуміли. Ну навіщо?

Після цього і виник Крим. А як ми могли відмовити людям, які там проживають, взяти їх під свій захист?. Нас поставити в ситуацію, коли ми не могли вчинити інакше. Чи ми мали безвільно дивитися на те, що відбувається на Донбасі, який спочатку навіть при зародженні СРСР не мислив себе інакше, ніж частиною Росії. 

Але Ілліч Ленін з товаришами заштовхали Донбас в Україну силою. Створили країну, яка ніколи раніше не існувала. Запхали туди історичні території з народами, яких ніхто не запитував. 

Ми були змушені щось робити у 2014 році. Так виникла криза, яка сьогодні відбувається. Двічі українська влада спробувала за допомогою сили вирішити конфлікт на Донбасі. Я особисто вмовляв Петра Порошенка: тільки не військова операція. Він сказав: «Так-так» — і почав. Результат — оточення, втрати та Мінські домовленості. 

Про президента України

Володимир Зеленський прийшов до влади й замість того, щоб виконувати запити людей про мир, — як попередні керівники — підпав під вплив радикальних елементів: «нациків», як кажуть в Україні.

Про те, що відбувається в Україні

Повні злидні. Усіх готують до суворої зими. Коли депутати Верховної Ради приїжджають у регіони, пенсіонери запитують: «За що ви нас знищуєте?» і плюються в екран, дивлячись заяви представників сьогоднішньої влади.

Про відносини РФ та України

Росія хоче вибудувати добросусідні відносини з Україною за будь-яку ціну, йдемо практично на все. Але як можна це зробити з сьогоднішньою владою України, враховуючи те, що вона робить? 

Однак ми готові працювати з тими силами, які хочуть вибудувати добросусідні відносини з Росією. А проти цих сил — позасудові розправи, санкції або просто вбивства на вулицях. Убивць ніхто не шукає… Україна знищує тих людей, які хочуть з нами працювати.