Практично одночасно у світі відбулися дві важливі події. Це дуже скромна перемога республіканців на проміжних виборах до Конгресу США та гучна поразка російської армії на Півдні України – втеча з Херсона.

Колишній президент Трамп не зумів виконати свої погрози та впевнено захопити Конгрес США, і тепер зіткнеться з партійною опозицією республіканців щодо кандидата у президенти на виборах у 2024 році. Група Трампа в республіканській партії в новому Конгресі ще добряче помучить старіючого президента-демократа Байдена, але той і інший вже не підходять до виборів 2024 року.

У Путіна інші проблеми. Поки Росія з гіркотою і соромом перетравлює здачу російськими військами Херсона Путін вирішує свою головну політичну проблему, як зробити генералітет РФ, російську армію винною за поразку в російсько-українській війні - «цапом-відбувайлом» і, в той же час, як зберегти владу після того, що сталося з Росією. І здавання Херсона грає в планах Путіна щодо порятунку своєї влади величезну роль. Йому треба показати світові та Росії, що не він, а російська армія програє війну, Путін тільки рятує РФ від поразки та приниження.

Путін чудово розуміє, що російська армія теж завзято шукає «цапа-відбувайла» і Путін разом із Пригожиним м Кадировим більше за інших підходить на цю роль.

Спочатку Путін обережно дозволив Пригожину та Кадирову критикувати міністра оборони Шойгу та начальника Генерального штабу РФ Герасимова за провал бліцкригу в Україні, потім вони домоглися принизливого зняття генерала Лапіна. А тепер настала черга добивати генерала Суровікіна, який з подачі Шойгу та Герасимова та Путіна здав Херсон, але не зумів принести жодної перемоги. Після призначення замість Суровікіна чергового провального генерала Путін розгублено скаже: інших генералів у мене для вас немає. Натомість у Путіна в запасі є потужний рецидивіст Пригожин - вождь ПВК «Вагнера» та етнічний герой Кадиров, які й стануть разом із Росгвардією Золотова, частини ФСБ силовою опорою Путіна. А російська армія після поразки у війні стане «цапом-відбувайлом» і об'єктом радикальних реформ типу Сердюкова.

Віктор Небоженко.