Олена Новак-Зінченко під хештегом  #ушколінерозкажуть подала допис про маловідомого Івана Франка.

Олена Новак-Зінченко, #ушколінерозкажуть:

"Іван Франко

Це той, який на двадцятці

Той, який кричав «лупайте сю скалу!»

Той, який написав «Захар Беркут»

Відривний «нарцис» з мужицькими замашками.

Кохався до безтями.

Працював до знесилення.

Обожнював смажені гриби. І до неба любив Україну!

«Гожий Миросько» (так Франка називала мама) не робив ніякої сільської роботи. Змалечку віддали у науку, бо «якесь чудне вродилося». Плекала улюбленця й бабця. Усе «лучіньке» Мироську, бо він «особений». Отак і зростав - у світі, де йому заносять дупку. А потім подався «витворяти» далі.

У Дрогобицькій гімназії понеслося: читає Шекспіра в оригіналі, знає на зубок «Кобзаря», перекладає Софокла.

Вступає до Львівського університету. Вдома картоплю копають, а «гожий Миросько» у місті чудить – вишиванку одягає під костюм!

У 20 зібрався женитися. На попівні Ользі Рошкевич.

Усміхався до неї, наче блаженний. Плів щось німецькою. Настрочив купу поезій.

Уже мріють як поберуться й спатимуть в одному ліжку. Та Франка виганяють з універу, кидають до буцегарні за проукраїнськість. От трясця! Їй забороняють наближатися до нього!

Ольга тікає з дому. У Львові закохані зважилися поєднатися хоча б перед богом. Розумійте це як завгодно . Усе! Догралися!

Ольгу віддають заміж. Франко занедужує.

Згодом «гожий Миросько» стає знаменитістю: ще двічі відсидів у тюрмі, написав «Каменярі», «Вічний революціонер», переклав багато.

І навчився зваблювати дівчат. Схема така: дівки пишуть до редакції «Зорі», Франко їм відповідає.

Першою повелася Уляна Кравченко. Якович запевняє, що у неї винятковий талант. Дівчина погоджується зустрітися. Чим займалися? Це на ваш розсуд Але після Франко її відшив: «Ви мені не сподобалися. Зріст зависокий, руки закороткі, очі не блискучі». Уляна пропадає.

Франко ж зваблює Ольгу Білинську. От, чортяка! Кілька разів приїздить до неї. І ця наївна кобіта шиє весільну сукню.

А той уже «розпустив пір’я» перед шляхтянкою Юзефою Дзвонковською.

Тут отримує відкоша. У дівчини туберкульоз. І це дуже його потішило.

Вмирає, тому відмовила, а не тому, що «Миросько не гожий»

Тоді ж з’являється нова «жертва» - Климентина Попович. Вона в шоці! З редакції їй відписує «те божище недосяжне!»

Франко мечеться як бугай, бо треба якось позбутися Білинської з її весільною сукнею. Присвячує нареченій пророцтво: він у могилі, а вона з їхніми дітьми жебракує. Білинська в істериці.

А Франко на побаченні з Климою. Дівчина очікувала чорнявого Аполлона, а тут рудий Франко. Іван теж розчарований: «Я представляв вас фізично розвиненішою…» На цьому все.

Зумів спокусити й першу галицьку феміністку. Розімліла Наталя Кобринська питається чи любить Франко її?

«Люблю. І ще багатьох люблю! Мушу, аби писати поезію»

А потім Франка скрутила Целіна Зиґмунтовська. Закохався по вуха щойно побачив. Це Целіна «являлася йому у сні…» Але Зиґмунтовська приїхала до Львова не за простачком, а за вишуканим брюнетом.

Що ж!? Франко одружується, аби поєднати шлюбом Східну й Західну Україну. Ольга Хоружинська - розумна, вишукана, прогресивна у поглядах.

Страшенно закохана у нього. І переконана, що вона та жінка (мамамія!), яка врятує Франка.

Хоружинська розчинилася у ньому. Франко ж розчинився у собі. Що два дні видавав нову роботу. Частенько їздив відриватися у гори: лазня, винце, м’ясце.

Відшукує у Трускавці Уляну Кравченко. Їздить туди, бо там «їм добре».

Часто навідує й Климу Попович, щоб «відвести душу».

У Перемишлі теж має «слабкість» - Асю Шехович.

Присвячує «Зів’яле листя» Целіні Зиґмунтовській.

До Ольги йому байдуже. Дружина божеволіє.

Франки втрачають найстаршого з 4 дітей - сина Андрія.

Потім Якович приводить додому «економку» - свою Зиґмунтовську, тоді уже вдовицю. От харцизяка! Ольга потрапляє до божевільні.

Каменяр майже не творить, і зовсім не кохає. Обидві руки бездіяльні.

Геніальність дає збій. Виснажений Франко покірно чекає…

За кілька місяців до вручення йому Нобелівки помирає.

Радикальний, зухвалий, велелюбний, обожеякийрозумний, прогресивний.

Таким був справжній Франко.

Про це #ушколінерозкажуть".