Дмитро Мазепа став на захист України ще в 2014 році. Тому й після повномасштабного вторгнення у перший день пішов до військкомату і повернувся до лав ЗСУ.

«Дістаю ворога і в окопах, і за окопами, прикриваю своїх козаків. «Сорти» противника мене не цікавлять, мені все одно, хто перебуває з протилежної сторони лінії зіткнення — «кадирівці», «вагнера», зеки, «мобіки» чи «регуляри». Якщо їм щось там пообіцяли у кремлі і вони прийшли на мою землю зі зброєю, щоб встановити тут свої порядки, це просто вороги, які будуть знищені… Така в мене зараз робота», — стверджує стрілець-навідник автоматичного гранатомета Дмитро Мазепа.

Якось групі вогневої підтримки Дмитра доручили прикривати підрозділ, який змінював позиції на околиці Бахмута. Перед тим російська артилерія кілька днів поспіль ретельно «розбирала» займаний взводом «опорник», врешті-решт перетворивши його «на кашу».

«Тут противник цілісінький день застосував свою стандартну тактику — лупив артилерією по «опорнику», розбиваючи «в нуль» кожну ямку, потім висувалась його піхота, отримувала належну порцію свинцю, відходила, і знову — мінометно-артилерійський обстріл!», — описує Дмитро динаміку боїв кількатижневої давності.

На той момент Дмитро та його побратими вже досконало вивчили алгоритм дій противника, наловчилися «хапати хвилі» атак-обстрілів, зрозуміли, як краще тримати оборону і давати відсіч противнику.

«Був ще один важливий нюанс: щільний вогонь противника зазвичай мав на меті примусити нас втратити пильність і дати можливість ворожій піхоті зайти з флангів й закидати гранатами наших хлопців в окопах. Моя ж і кулеметників задача полягала в тому, щоб не підпустити піхоту противника до окопів, відсікти її вогнем», — розповідає про свій бойовий функціонал Дмитро Мазепа.

Якщо ж росіянам вдався б цей маневр і вони змогли б упритул наблизитися до наших укріплень, тоді б почалася найжорсткіша частина в роботі нашої піхоти.

«У такій ситуації я б вже нічим не зміг допомогти своїм козакам: почався б контактний бій, а його результат залежить не стільки від вправності і сміливості побратимів, як від кількості орків, які змогли б добігти до наших позицій», — пояснює Дмитро.

Перебіг цього бою, власне, і розвивався приблизно за таким сценарієм: під час особливо щільного мінометно-артилерійського обстрілу дві групи російської піхоти висунулися на штурм нашого ВОПу, Дмитро помітив ці рухи в бінокль, вирахував на око координати та доповів командиру. Невдовзі з КСП підтвердили координати ворога та дали «плюс» на відкриття вогню.