"Як це не дивно прозвучить, Зеленський у цьому відношенні нагадує мені Бандеру: обидвоє виходять з популістського сприйняття поняття “правдивого народу”, - таке порівняння в інтерв'ю сайту "Збруч" зробив знаний історик професор Ярослав Грицак.

Зокрема, Ярослав Грицак так відповів на два останні питання: 

Чому я критикую президента? Не тільки тому, що він правильні речі говорить неправильним способом. А тому, що ці речі не підкріплені дією. Коли ти закликаєш до єдності, до того, щоб були вулиці світліші чи заасфальтовані в Україні, і відразу після того їдеш на відпочинок в Оман, то це не підтверджує того, що ти сказав. Тому що якщо хочеш, щоб ми разом зробили ці вулиці кращими, то синхронізуєшся з рештою українців. А це означає – і відпочиваєш так само, як вони. Тобто їдеш у Карпати, в гіршому разі – e Єгипет. Але не їдеш в дорогі готелі, не даєш концертів на корпоративах. Тому що поїздка в Оман чи концерт на корпоративі – це не до порівняння з перемогою Баюл або футбольної збірної…

— Виходить, що заполітизованість нації – це завжди погано?

— Так, очевидно, що політика роз’єднує. Тому що суспільство дуже складне. Ви ніколи не зможете мати єдності інтересів. Це велика ілюзія, що існує такий собі народ, що влада погана, народ добрий, тому є "голос народу", має бути "слуга народу" і таке інше. Народу не існує. Існує суспільство, поділене регіонально, географічно, політично тощо. І ці всі поділи треба брати до уваги.

Як це не дивно прозвучить, Зеленський у цьому відношенні нагадує мені Бандеру: обидвоє виходять з популістського сприйняття поняття “правдивого народу”. Ця традиція тягнеться з часів українського народництва, з 19 століття, коли вважалося, що народ – це ключова категорія. Так само за часів радянського Союзу було поняття “трудящого народу”, на відміну від буржуазії. Але ці всі категорії треба забути, тому що вони науково неправильні і політично шкідливі. Коли вам говорять про народ, будьте певні: вами маніпулюють. Нема народу. Це предмет політичної спекуляції. Бо якщо є народ, то мають бути «вороги народу». І ворогами народу, як правило, є ті, які за мене не голосують.

Політика полягає в чіткому розумінні, що поділи існують і вони неминучі. Бо суспільство надто складне, щоб бути одноманітним. Єдина одноманітність, яка може бути, – це на цвинтарі. Тому ти повинен будувати політику, виходячи з факту, що одноманітності нема. Якщо ти ставиш собі за мету об’єднати Україну, то працюєш заради національних інтересів. Якщо ж ти працюєш заради короткотривалої перемоги чи якоїсь іншої вигоди, то ти її роз’єднуєш.

zbruc.eu