Січень 1928 року. До Нью-Йорка прибула всесвітньовідома оперна співачка Соломія Крушельницька. На пристані з квітами, прикрашеними синьо-жовтою стрічкою, її зустріли представники комітету Союзу українок Америки. Крушельницька була першою українською оперною зіркою, яка приїхала з гастрольним туром до США та Канади. На початку 1920-х років співачка залишила оперну сцену і присвятила себе концертним виступам. З 1923 року до середини 1930-х років своїм талантом і рідкісним голосом українка, родом з Тернопільщини, підкорила мільйони слухачів в Аргентині, Франції, Бельгії, Італії.

Уже 4 лютого 1928-го відбувся перший виступ Соломії Крушельницької у Нью-Йорку в концертному залі "Мекка Темпл". Окрім шедеврів світової музики, співачка виконала рідні народні пісні. У газеті "Америка" за кілька днів написали: "Публіка була незвичайно одушевлена, бо ще такого концерту української пісні у нас не було".

Через місяць, 4 березня Крушельницька в Нью-Йорку мала ще два виступи. Перший відбувся в залі "Стайвесент-гайскул" на Шевченківському концерті. Окрім оперної діви тоді також виступали хор "Бандурист" під керівництвом Юрія Кириченка, камерний ансамбль імені Миколи Леонтовича, співак Петро Ординський, скрипаль Роман Придаткевич. 

Другий концерт того ж дня відбувся в Українському робітничому домі, де зібралося близько півтори тисячі слухачів. Серед них був й український поет Микола Тарновський, який залишив свої спогади про виступ Соломії Крушельницької: "Вона хотіла, щоб її спів почули ті жителі заокеанської країни, які мусили колись покинути свої рідні місця і їхати світ за очі у пошуках роботи… Так, це було справді велике свято для українських робітників за океаном. Вони щиро вітали славетну дочку українського народу, нагороджували її нескінченними оплесками".

Та справжнім тріумфом для української оперної співачки став виступ на Шевченківських вечорницях 8 квітня у Детройті. У концертному залі "Дойчас Гауз" зібралося близько двох тисяч глядачів різних національностей. У детройтських вечорницях брав участь тоді вже відомий у США хор "Думка", яким керував Іван Атаманець. Його брат Дмитро – відомий оперний і концертний співак, виступив на цьому концерті як соліст. Під час знайомства Соломія Крушельницька дізналася, що брати Атаманці – її земляки, родом із села Нижчі Луб'янки неподалік Тернополя. 

Соломія Крушельницька з учасниками українського хору у Детройті, 1928 рік

Виступ Соломії Крушельницької спричинив справжній фурор, глядачі не відпускали співачку зі сцени. Під гучні оплески Крушельницька, сама собі акомпануючи, виконала ще кілька народних пісень, а на завершення разом з хором заспівала гімн "Ще не вмерла Україна".

Після успішних виступів у США співачка вирушила до канадського Вінніпега, де тоді проживало більше 20 тисяч українців. Її концерт відбувся 21 квітня у залі інституту "Просвіта", що належав Католицькому товариству.

Завершальний концерт на американських теренах Соломія Крушельницька провела у Монреалі 20 травня в залі "Принц-театру". Перед початком виступу Соломію, як славетну оперну зірку представляв український посол до парламенту в Оттаві. А через два дні на кораблі німецької корпорації "North German Loyd" Крушельницька вирушила із Монреаля в Європу.

Загалом під час турне співачка відвідала дванадцять міст США та Канади – Нью-Йорк, Філадельфію, Йонкерс, Ньюарк, Пітсбург, Норттемптон, Детройт, Вашингтон, Клівленд, Вінніпег, Чикаго, Монреаль.

Під час перебування співачки за океаном фірма "Columbia" записала чотири українські пісні у виконанні Крушельницької: "Вівці мої, вівці", "Через сад-виноград", "Ой, де ти ідеш, де ти поїдеш", "Ой, летіли білі гуси". Музичний супровід цих пісень здійснював невеликий фольклорний ансамбль у складі скрипки, сопілки, цимбал. Дослідники припускають, що це могла бути група відомого скрипаля, диригента, композитора, етнографа Павла Гуменюка, земляка відомої співачки.

Через 30 років платівки із записами дісталися України. На прохання тодішнього редактора Львівського книжкового видавництва Івана Деркача їх привіз із Нью-Йорка Микола Тарновський, який у 1958 році їхав на Батьківщину як делегат Четвертого з'їзду письменників.

За матеріалами Надії Костянець, старшої наукової співробітниці Музею Соломії Крушельницької у Львові

Першоджерело. Локальна історія.