Дирекція Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької не має наміру продовжити контракт (закінчується 14 грудня) з головним режисером театру, народним артистом України Федором Стригуном.

Про це повідомлено на ФБ сторінці  Монологи над Ужем.

Зокрема, у повідомленні сказано: "Прикра новина щойно надійшла з театру Заньковецької. Народний артист України, актор і головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун сьогодні увечері (26 листопада) по закінченні вистави "Криза" заявив, що дирекція театру надіслала йому «лист щастя», в якому повідомляє, що контракт з ним продовжено не буде…

55 років служив цьому Театру...".

Також ЗМІ повідомили, що у театрі не підпишуть контракт з народною артисткою України Таїсією Литвиненко, що є дружитною Федора Стригуна.  Дирекція театру запропонувала їй 0,5 ставки по завершенню (29 грудня цього року) контракту.

Нагадаємо, що 26 вересня, після вистави «Украдене щастя» Федір Стригун вийшов на сцену та повідомив, що акторові Ярославу Кіргачу дирекція не продовжила контракт. Актори театру ім. М. Заньковецької, а також актори інших театрів  виступили на захист Ярослава Кіргача. Розвинувся рух на захист Ярослава Кіргача. Однак недавно, 25 листопада, внаслідок конкурсу на вакантну посаду взяли колишнього актора театру ім. Лесі Українки Івана Довгалюка.

Також повідомимо, що напередодні, 12 вересня, на своїй сторінці у ФБ Федір Стригун продублював відкритого листа  до представників влади, у якому розкрито суть кризи, що виникла у театрі.  

"Відкритий лист президенту України Володимир Зеленський, голові Верховної Ради України Дмитро Разумков, прем’єр-міністру України Oleksiy Honcharuk, міністру культури, молоді та сторту Володимир Бородянський.

Цей лист був опублікований мною зі зверненням до президента України Петро Порошенко, голови Верховної Ради України Андрій Парубій, прем’єр-міністра України Volodymyr Groysman, міністра культури України Євген Нищук ще у червні 2018 року (http://bit.ly/лист180605), але так і залишився без уваги з боку влади, навіть після широкого суспільного розголосу, що показало їхню зневагу, зверхність та повну байдужість до театральної спільноти України, її проблем, та до мене особисто.

Сподіваюся, що нова влада нас почує!

«Пропрацювавши в театрі 57 років, із них 30 років художнім керівником Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, поставивши понад 50 вистав, зігравши більше сотні ролей, знявшись в 25 фільмах, виховавши багатьох акторів та режисерів, як професор Національного університету імені Івана Франка, створивши прекрасний творчий колектив, сьогодні я є свідком тотального знищення своєї довголітньої праці і праці «заньківчан».

Як професіонал, не можу мовчати, коли прикриваючись реформами, модернізацією, європеїзацією, глобалізацією, і ще багатьма ~ізмами, чиновники, що далекі від мистецтва, хочуть знищити український національний театр, його історію, його традиції, його самобутність. Театр, який дві сотні років зберігає мову, будить національну свідомість і духовність українського народу.

#заньківчани у своїй столітній історії спиралися на традиції корифеїв, що стали ідеологічною платформою театру, його унікальністю, яка базується на українській самосвідомості та самоідентифікації.

Закон 955-Vlll «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури», який набув чинності 24 лютого 2016 р., убиває усі надбання - національні, художні, ідеологічні та політичні.

Більшовицький генерал Муравйов після розстрілу студентів під Крутами, на Соборній площі у Києві (1918 р.), заявив: «Надо было в свое время повесить Кропивницкого, Заньковецкую, Садовского. И тогда ни о каком национализме не было бы и разговоров!» (зі спогадів «заньківчанина» Василя Яременка).

Чи не виконують автори закону саме це «муравйовське» завдання? Чому ми маємо довіряти долю театру людям, далеким від театру, не знаючих його традицій та специфіки? Чому доля театру повинна залежати від людей, які до цього театру не мають жодного відношення? І це стосується не лише театру «заньківчан», але й усіх театрів України. Чому «творці» закону довіряють долю творчих колективів сумнівним комісіям, а не колективу професіоналів? Чому контракти з акторами, режисерами, художниками має укладати одноосібно (лише на власний розсуд) Генеральний директор-художній керівник, а не професійний колективний експертний орган (художня рада) та художньо-керівний склад (художній керівник та режисери)? Це робиться свідомо?

«Недолугий» закон спонукає розвиток корупції - у створенні комісій та підписанні контрактів. Тому, кричущою необхідністю бачу розмежування посад директора та художнього керівника. Художній керівник повинен займатися художнім напрямком, естетикою та стратегією театру, формуванням трупи та репертуару. А директор - забезпеченням умов праці творчих працівників та творчо-технічних підрозділів театру. Вважаю об'єднання цих двох ключових посад - не можливим.

Пане президенте, пане голово Верховної Ради, пане прем’єр-міністре та міністре!

Культура нації не менш важлива, аніж економіка, а інколи і важливіша. Це унікальний код, який дозволяв українцям вижити у найскрутніші часи. І сьогодні, саме від вас залежить доля національного українського театру та його майбутнього.

З повагою, Федір Стригун, Народний артист України, Головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України».