До кінця 2020 року Збройні Сили України отримають найбільшу кількість озброєнь та нової техніки у порівнянні з попередніми роками. Попри негативний вплив коронавірусу та запізнілий старт з виконанням державного оборонного замовлення, Міноборони активно співпрацює з державними та приватними виконавцями ДОЗу задля його своєчасно і якісного виконання.

Про це заявив заступник міністра оборони України Олександр Миронюк кореспонденту видання Defense Express. Інші цікаві деталі, пов’язані з ДОЗом та переозброєнням українського війська — у інтерв’ю, - повыдомили в Міноборони.

— Олександр Юрійович, про державне оборонне замовлення-2020 останнім часом доводиться чути багато різних тлумачень. З оцінками від «перемоги» до суцільної «зради». Тому хотілося б безпосередньо від ключової особи у Міноборони почути інформацію як про особливості цього ДОЗу, так і про хід його виконання.

Аби у читачів склалась основа для власних висновків на цю важливу для безпеки країни та спроможностей армії тему.

— На сьогодні ДОЗ — це і механізм, і процедури, за якими до Збройних Сил та інших силових структур постачається нове або модернізоване озброєння та військова техніка. Доки вплив нового Закону про оборонні закупівлі ще не відчутній, Міноборони фактично діє в умовах перехідного періоду.

У 2020 році безпосередньо для потреб переозброєння Збройних Сил визначено найбільший за всю історію України фінансовий ресурс. Це понад 21 млрд грн. Але він, втім, набагато менший, ніж реальні потреби Збройних Сил.

Тож головне — це максимально ефективне використання коштів з урахуванням потреб Збройних Сил. Як у контексті виконання чинних Державних програм, так і задоволення актуальних потреб, які формуються Генеральним штабом.

Без врахування витрат на забезпечення живучості об’єктів зберігання ракет і боєприпасів та витрат на створення виробничих потужностей для крупновузлового складання та ремонту боєприпасів (це статті, що також охоплені ДОЗом), безпосередньо на потреби розвитку озброєння та військової техніки передбачено понад 70 % від загальної суми витрат на потреби переозброєння.

Проте реалізація ДОЗу, укладання контрактів та їхня реалізація у 2020 році мала і має одну кардинальну відмінність від попередніх років.

Це вплив пандемії коронавірусу, яка на певний час — на декілька місяців — фактично заморозила всі процеси. Як усередині країни, у стосунках Міноборони з державними та приватними виконавцями ДОЗу. Так і під час закупівель за імпортом.

Було відтерміновано виконання окремих контрактів щодо постачання необхідної Збройним силам номенклатури. Головно це боєприпаси. Але зараз ці бар’єри вже подолані.

— Як загалом виглядає насьогодні картина з виконанням ДОЗ-2020? У тому числі — і у порівнянні з попередніми роками. Які очікування на кінець року?

— Зі спланованого фінансового ресурсу у 21,25 млрд. грн. Міністерством оборони на 1 жовтня взяті фінансові зобов’язанні на 63%. Виконавцям ДОЗ сплачено понад 7 млрд. грн. Збройні Сили вже отримали понад 7 тисяч — а точніше, 7132 зразки нової та модернізованої техніки та озброєння.

Щодо ракет та боєприпасів, то вже насьогодні цей показник є більшим, ніж у всі попередні роки. Це 3182278 одиниць.

При цьому, з огляду на те, що наш ДОЗ все ще залишається річним за фінансовою звітністю, за переважною більшістю контрактів здача нових озброєнь та техніки замовнику припадає на жовтень-листопад.

На цей період відбувається і пік проплат з боку Міноборони за поставлену продукцію. Тож на кінець листопада, сподіваюсь, ми будемо мати цілком задовільні результати.

З огляду на загальний фінансовий ресурс та терміни постачання зразків, які передбачені закритою частиною ДОЗ, ми очікуємо, що у 2020 р. армія отримує більшу кількість зразків нової та модернізованої техніки, ніж у 2019 р.

Це при тому, що пандемія і надалі залишається серйозним викликом, який може знову нагадати про себе...

— А чи є загроза зриву тих чи інших контрактів в останній момент?

— Такі загрози існують, але вони не вплинуть на загальну картину. Як приклад, можу навести ситуацію, коли одна з приватних компаній поставила Збройним Силам значну кількість мінометних мін.

У ході експлуатації ці міни викликали низку нарікань з боку військових користувачів. Звісно, ми припинили закупівлю продукції цього виробника за новими контрактами — до усунення ним виявлених недоліків, якщо це можливо.

Проте задля закриття цієї «пробоїни», з огляду на потреби військ, ми скористались можливістю закупити міни через спецекспортерів. При цьому міни надійдуть до наших складів вже до кінця року і по ціні дешевшій, ніж пропонував нам вітчизняний виробник.

Тут я маю пояснити наш підхід. Ми розуміємо, що опанування виробництва нової продукції може бути достатнім обґрунтуванням того, що ціна на вітчизняні зразки на певному етапі може бути вищою, ніж у закордонних виробників.

Адже ті виготовляють таку продукцію вже роками і серійно. Але, звісно, ми не можемо дозволити собі закуповувати техніку та озброєння, яка не відповідає експлуатаційним чи технічним вимогам. Закордонна вона чи вітчизняна. Цю червону лінію ніхто не має права переступати.

— А як ставитись до тверджень, що Міноборони не поспішає укладати контракти під державні гарантії, які також є важливим фінансовим чинником розширення спектру співпраці з компаніями-виконавцями ДОЗ в інтересах ЗСУ?

— Знову можу зважити на досвід усіх попередніх років, відтоді як були запроваджені держгарантії під виконання ДОЗу. Всі подібні контракти головно були укладені у жовтні-листопаді.

Адже зазвичай проєкти під держгарантії є декількарічними, вони передбачають виконання значного обсягу робіт. Як приклад, той же відомий контракт на постачання БТР-4 до ЗСУ.

Проробка контрактів під держгарантії є більш складною, а предмет контракту має чітко враховувати потреби Генерального штабу. Такі контракти в рамках держгарантій зараз також проробляються.

Зокрема, це стосується замовлення, яке має виконати ДП «Антонов». Йдеться про виготовлення трьох літаків Ан-178 з різною специфікацією для потреб Збройних Сил. Загальна сума держгарантій під це замовлення становитиме 4,5 млрд. грн.

Також частина державних гарантій буде використана для укладання контрактів з серійного виробництва інших зразків техніки та озброєння, а також її ремонту та модернізації.

— Вже було оголошено проект бюджету України на наступний рік. Зафіксовані там витрати на потреби Міністерства оборони є меншими, ніж цьогорічні.

Як це вплине на обсяги закупівель нових, модернізованих та відремонтованих зразків озброєнь для Збройних Сил? Вони також будуть меншими ?

— Я пропоную дочекатися остаточного ухвалення бюджету на наступний рік, а потім робити висновки. По напрямку закупівель озброєнь ми не передбачаємо зменшення обсягів. Також ми плануємо почати втілювати проєкти з рамках двосторонніх програм з нашими закордонними партнерами.

Насамперед йдеться про посилення потенціалу наших Військово-Морських сил. Так, компанії з Великобританії отримали необхідні дозвільні узгодження для роботи з Україною щодо продажу необхідної кількісті ракетних катерів.

Для цього уряд Об’єднаного Королівства готовий надати кредит на 10 років на суму в межах $1,6 млрд. Хоча звісно, з нашого боку це потребуватиме відповідних урядових гарантій.

— Як я розумію, йдеться не лише про проєкти з ракетними катерами у партнерстві з Великою Британією, а, ймовірно, і про корветну програму, до участі у якій можуть бути залучені інші країни.

Але чи не загрожують такі проєкти нашим суднобудівним потужностям?

— Навпаки. Ці спільні проєкти переслідують декілька взаємопов’язаних цілей.

Перша — це збільшення потенціалу ВМС у зрозумілі терміни.

Друга — це відновлення кораблебудівних компетенцій. Адже йдеться не про звичайну закупівлю, а про локалізоване виробництво кораблів в Україні, коли певна кількість зразків виготовляється закордонним виконавцем з залученням наших фахівців.

А подальше виробництво — вже на наших верфях, з опанованими технологіями і відповідними навичками і, врешті-решт, з отриманням у підсумку продукту, що відповідає усім необхідним стандартам.

До цієї роботи, звісно, ми маємо максимально залучати наші підприємства. Ті ж ракетні катери, і корвети, коли до них дійде черга, безперечно, мають бути адаптивними для використання нашої протикорабельної ракети, що входить до складу прийнятого на озброєння протикорабельного комплексу «Нептун». Цей комплекс розроблений ДержККБ «Луч» під керівництвом Олега Петровича Коростельова і є гарним прикладом зростаючого вітчизняного потенціалу у сегменті високоточних озброєнь.

— Але при цьому дехто з політиків почав звинувачувати Міноборони у зраді. Що, мовляв, за ДОЗом «Нептун» не закуповується...

— Ну, ви ж розумієте, що твердження чи заяви, що Міноборони чи Генеральний штаб не зацікавлені мати у бойовому порядку «Нептун» — це повна маячня. Зацікавлені. І якнайшвидше.

Проте є процедури. «Нептун» пройшов всі випробування, прийнятий на озброєння, документація отримала літеру «О1» і тепер комплекс може замовлятись і закуповуватись як серійний зразок.

І тепер темпи закупівель комплексів «Нептун» визначаються насамперед виробничими потужностями як державних, так і приватних компаній, які залучені до кооперації з його виготовлення.

Кошти для закупівлі дивізіонів у нас є, виготовляйте. Ми чекаємо на «Нептун».

— Стосовно інших зразків високоточних озброєнь. Чи є прогрес?

— Наразі іде процес, пов’язаний з державними випробуваннями високоточної системи «Вільха-М» з дальністю пуску до 120 кілометрів. За умови завершення з позитивними результатами держвипробувань — вихід на серійні закупки. Це те, за що відповідає ДержККБ «Луч».

У свою чергу, фахівці підприємства КБ «Південне» працюють над створенням нових реактивних снарядів калібру 122 мм «Тайфун-1» для РСЗВ типу «Град», та більшого калібру 220-мм «Тайфун-2» для РСЗВ «Ураган».

Раніше в Україні не виготовлялися реактивні снаряди навіть старих зразків до цих РСЗВ. Нові снаряди повинні мати суттєво збільшену дальність дії у порівнянні з радянськими зразками — по «Тайфун-1» це 40 км проти 20 км — при збережені потенціалу бойової частини.

Підтвердження цих параметрів на випробуваннях ми чекаємо від розробників вже цього року.

— А як щодо долі нового оперативно-тактичного комплексу, який також просуває КБ «Південне»?

— Достатньо обмежена кількість держав у світі має спроможності створити багатофункціональний оперативно-тактичний ракетний комплекс. А сама ця зброя у достатньо нестабільному безпековому середовищі є дієвим інструментом стримування.

Я особисто є прихильником того, аби забезпечити закупівлю одного дивізіону оперативно-тактичного комплексу вітчизняної розробки для Збройних Сил.

— Не чекаючи результатів випробувань того ж ОТРК «Грім-2» на території Саудівської Аравії? Раніше стверджувалося, що ми маємо врахувати результати робіт для інозамовника, аби мінімізувати власні помилки на цьому шляху...

— Наші вимоги і вимоги інозамовника до ОТРК є відмінними. Також різним є розуміння потреб і загроз. Тому одна країна може не квапитись, а для іншої — темп і результат є конче необхідній. І тут найбільший виклик, аби слова виконавців проєкту не розходились зі справами і завершувались потрібним результатом.

— За оптимістичними оцінками, з якого року можна говорити про появу макетного чи дослідного зразка ОТРК через призму вимог Збройних сил?

— Думаю, це 2022 рік.

— Як насьогодні складається взаємодія з Міністерством стратегічних галузей промисловості задля вирішення завдань з переозброєння нашого війська?

— Наша спільна мета — пришвидшити серійне виготовлення нових зразків, які у попередні роки перебували у стані дослідно-конструкторських робіт і вже пройшли рубіж державних випробувань.

Йдеться про кількості відповідно до потреб Генерального штабу ЗСУ, а при їх забезпеченні — і для задоволення експортних контрактів. Експорт дозволяє покращити рентабельність виробництва.

Тож у поєднанні інтересів армії та промисловості — як державної, так і приватної — Міністерство стратегічних галузей промислові та Міністерство оборони є надійними союзниками. Наш регулярний діалог підтверджує, що така співпраця необхідна і результативна.