• Головна
  • Новини
  • Чому я так люблю читати те, що «постить» Богдан Марциняк Волошин

26.05.2019, 13:24

Чому я так люблю читати те, що «постить» Богдан Марциняк Волошин

Тут ідеться не про великий піст і навіть не про важливі інформаційні повідомлення. Просто Богдан Марциняк Волошин є у мене в друзях і він пише цікаві настроєві шкіци та ще й ілюструє їх власними знимочками. Читаю їх не лише я. Сотні «вподобайок» є свідченням того, що «пости» цікаві та небанальні.

– Вас знають насамперед за книжкою смішних оповідок «Політ золотої мушки». Та й кіно вже бачили. Але, окрім того, Ви ж, пане Богдане, пишете чудові шкіци у соцмережах та ілюструєте власними настроєвими (атмосферними) знимочками. Отож, що для Вас питання? Про що найбільше хочеться писати і чому?

Принцип дуже простий. Коли маєш що сказати — кажи. Мені в цьому допомагає дорога. Мандрівки ближніми і дальніми галицькими селами. Для мене дорога — це один зі способів медитації і розуміння світу, в якому маю щастя чи нещастя жити. А ще — можливість відчути себе тим, чим є насправді. Бо в соціумі всі ми маємо маски, але коли чимчикуєш кілька кілометрів розлогими ланами поміж селами, чи долаєш кручі і гірські звори — немає сенсу прикидатися. Їж, коли голодний, відпочивай, коли змучився, віч-на-віч з небом і байдужою природою, якій ти цілком по цимбалах. Доводиться бути самому собі цікавим, щоб не знудитися в дорозі.

– Вивчення локальної історії – це для Вас… (продовжіть фразу і поясніть)

Локальна історія — це проект, на якому я зараз працюю. Гурт істориків, до яких я приєднався, їздить селами і записує з уст старших людей історії сіл, частіше приватні історії людей. Вони неймовірні. Інколи думаєш, що після таких випробовувань і страждань людина не може нормально жити, адекватно сприймати дійсність, вірити у щось добре. Але так не є, з’ясувалось, що багатьом репресії, переслідування і загроза життю додали сил та енергії. І надії, що все так не буде. У ширшому розумінні локальна історія — це моя приватна історія, бо хоч ці люди не родичі, але долі, пережите, пам’ять у нас спільна. На всіх.

– Ви збираєте в окрему папку свої шкіци і плануєте видати їх книжкою чи пишете настроєво? А як з’являються Ваші соцмережеві замальовки і котрі з них були незабутніми?

 Якось так склалось, що ніколи не планував своїх книжок. Вони самі народжувались, попри те, що я їх написав. Комусь то було треба, пропонував видати і все. Але рукописи не горять, кращі з них зберігаю — може колись придадуться. Але не надто цим переймаюсь. Мене більше цікавить завтрашня дорога, нові краєвиди і зустрічі з цікавими людьми. Цікаво жити, бути і бачити. Усе решта — наслідок...

–  Дякую. Нехай Вам щастить на успішних людей і втілення цікавих проектів!

Оксана Кришталева.

Богдан Марциняк Волошин. Окремі шкіци з інтернету.

"Рожева птаха вечорова сховалась за пазуху старенькій Ночі. Місто втратило голос і слух: різкі звуки клаксонів, шурхіт шин автомобілів і збуджений галас ґаволовів перестали творити ритмічну мельодію життя і зазвучали дражливими сиренами. Край ночі поволі гасив день, як забуту кимось цигарку. Нині вперше в цьому році сонце нагріло голову... Можливо саме тому мене так хилить. Навіть слова поснули і їх так тяжко будити, щоб вони брались за руки в реченнях. Добраніч, посполиті. Горніться до своїх снів. Або подушок...".

"Часом світ бачу із зворотного боку фотографії, з погляду прожитої вічності. Він виглядає статичним, рівноважним і більш реальним за саму реальність. Бо в ньому усе, що мало статись, вже сталось. Це світ рафінованого минулого – незмінного і байдужого. Його мож роздивитись, торкнутись, навіть видерти якусь цеглину на сувеніри. У ньому лиш не годен жити, бо минуле не пускає в себе живих. І тоді розумієш, що справедливість не має жодного стосунку до вічності. Як і ми до нього".

"Добраніч, посполиті. Хтось з'їв моє яблуко снів. Опівнічні сурмачі закусили ним в пивниці Ратуші. Нині сам комусь приснюсь. Хтось мусить бути сновидою".

"Так багацько хочеться сказати – старенька Ніч нашепотіла багато слів. Але вони чось не прокидаються, чи прикидаються поснулими і я не можу зліпити їх до купки, щоб бодай собі пояснити чому цей вівторок якийсь смутний, пошарпаний і непрощений. Він наче наперед вибачається за непрожитий час. За щільно заслонене небо, за 50 відтінків сірого за вікном, за день-чистилище, що завис між нині і примарним завтра, де світитиме сонце і цвістиме ліс. І лише вітер не вірить у сумну долю вівторка і шарпає бетонну куртину хмар, прорізаючи шпарини, крізь які виглядає заспане лице сонця. Пахне дощем. Хтось повинен вимити землю після зими. Хтось повинен зустріти весну".

"Файного раночку, посполиті. Підсніжники вже моляться до сонця. І я з ними".

"Нині День письменників... Знаю кількох. Це людини делікатні, вразливі, незахищені, що чують і бачать світ трохи інакше, ніж більшість сапієнсів у маршрутках і плацкарних вагонах потяга Львів - Солотвино. Тому хочу побажати людям, які словами малюють картину світу, вдячних читачів, добрих видавців і бажання творити, коли є що сказати собі і пасажирам в маршрутках і плацкартних вагонах потяга Львів - Солотвино. Я з дитинства любив читати, любив запах книжкових полиць і фоліантів, любив пірнати в книги, як у незнані океанські глибини. І повертатись до реальності із перлинами чужого таланту в жмені. Бо це справжня магія таланту – словами творити уявний світ, якого неможливо побачити, але в який можна повірити. Бо що є слово – звук, який ми розуміємо, напис, за яким ховається смисл, розчерк кострубатих ліній, що можуть заворожувати і впливати на долю людини. Завдяки прочитаним книгам і став тим, ким є. За що їм повік дякуватиму.

Любіть книги і письменників, посполиті. Це корисно на мозкову діяльність і помічне на розуміння світу. Файної неділеньки, теплої весни і сонця в дорогу".

"Так добре, що є субота. Проміжок густого часу, який належить лише тобі. Хочеться кожну суботню хвилинку поцілувати в голівоньку і тішитись їх чималою кількістю. Але треба квапитись – субота любить раптово закінчуватись і перетворюватись у родинну неділю. Файного раночку, посполиті. Лапайте суботнє сонце - нині весняні знижки!".

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова

    Коментар

    Блоги

    Мирослав Дністрянський

    СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

    Михайло Цимбалюк

    Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією

    Василь Чорний

    Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: