Чиновники Міноборони просто бояться купувати бронежилети, бо будь-яка іхня дія, навіть найбільш патріотична, може призвести до кримінального провадження від НАБУ.

Просто, щоб всі ми розуміли: на світовому ринку, бронежилети, в середньому, коштують 800 дол (можуть 700, а можуть і 900). І їх не дуже багато. Так от, якщо чиновник Міноборони, згідно з тендером вирішить закупити бронежилет за 700 доларів, а набушник знайде десь за 695, чиновник Міноборони йде в тюрму. Тому купують мало і тендери гальмуються.

Що треба було б зробити?

Перш за все саме НАБУ мало б вийти з підпілля і зайняти проактивну позицію: вони мали б заявити, що відтепер, на період війни, антикорупційні державні органи залучаються до процедури погодження вартості контрактів. І своїм підписом (окремим приписом) будуть дозволяти робити закупівлі, перш за все у виробника, без зайвої тяганини.

Чи можна це вирішити за одну добу? Я впевнений, що так. Всі розмови про необхідність зміни законів - це від лукавого. І, якщо хтось забув, за 20 днів війни двічі збиралася рада.

Я б дуже хотів, щоб мій пост прочитали всі наші антикорупціонери-патріоти і змусили НАбУ від завтра допомогти прискорити нашу перемогу.

Позавчора я писав окремо про необхідність ручного управління в період війни. Вирішення питання бронежилетів - це якраз класичний приклад ручного некорупційного управління. І таких прикладів є сотні.

Просто потрібно захотіти це зробити.

Вадим Денисенко, керівник Українського інституту майбутнього