Політики й аналітики держав Заходу реально побоюються російської агресії щодо інших держав – своїх союзників. Причому ці страхи з їхнього боку є настільки великими, що путінський режим почав активно їх використовувати, шантажуючи то ядерною війною, то використанням нової ракетної зброї, якої фактично нема.

Головна його мета – добитися переговорів з провідними західними державами щодо вигідного для себе розподілу світу на сфери впливу. І такі психологічні акції вкупі з гібридною пропагандою спрацьовують: західний обиватель і політикум стали реально боятися, а значна частина, на жаль, готова іти на компроміс з кремлем., що засвідчує неготовність Заходу протидіяти таким глобальним викликам, як російська загроза.

В українських засобах масової інформації, особливо в соціальних мережах, зараз також багато різних припущень та сценаріїв про підготовку Росії до масштабної війни проти України. Основний мотив Росії, на думку таких аналітиків, – одержати вихід по суходолу до Криму, а також і забезпечити подачу в Крим дніпровської води. Дехто розглядає і можливості територіального з’єднання з проросійським Придністров’ям.

Всі такі варіанти треба обов’язково брати до уваги. А також моніторити дислокації і передислокації російських підрозділів на кордоні з Україною. Але чи реальним є на цей час масштабне вторгнення? Загрози є, але ймовірність такої безпосередньої агресії все ж невисока. Чому? Путінський режим дійсно непередбачуваний, здатний на страшні злочини й авантюри, але це не влада ідеологічних фанатиків, а режим надзвичайно корисливих людей, яким вдалося на нафтодоларах нагромадити величезне майно. І втрачати його вони аж ніяк не збираються. Окрім того, масштабна війна – це небезпека втратити не лише багатство, але й владу та поставити свій режим на край безодні. Та й російська армія й господарство не готові до таких воєн, особливо в умовах сучасної економічної кризи. А українські збройні сили на сьогодні є достатньо боєздатними, не те, що в 2014 році. Тому очевидно московський режим не налаштований на масштабну війну, але здатний на окремі воєнні провокації. І до них треба бути готовими, відкидаючи водночас різні панічні страхи, які використовують як психологічну зброю.

Реальна неготовність кремля до великої війни ще не свідчить, що Росія відмовилася від імперських намірів. Ні, такі плани будуть залишатися, допоки існуватиме Росія як єдина держава. Тобто плани розчленування України є як ніколи актуальними. Але тепер вони будуть реалізовуватися іншим чином, насамперед через створення політичної кризи в Україні, проштовхування проросійських політиків, підступні дії з метою довести до колапсу економіку держави, спричинити масові невдоволення в окремих регіональних центрах, враховуючи наявність широкої і організованої мережі агентів та інформаційних центрів, які прагнутимуть проникнути в усі інститути державної влади. Такі загрози не менш небезпечні, ніж воєнні дії. Але протистояти їм все ж легше. Для цього потрібна і патріотична позиція, і уміння аналізувати, прогнозувати, бути готовим протистояти різним інформаційним провокаціям тощо.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка