Обстановка в Білорусі — як у столиці, так і в невеликих провінційних містечках напередодні завтрашніх виборів президента — досить нервова. Дочасне голосування почалося ще 4 серпня, і з усієї країни нині надходять повідомлення про порушення: незалежних спостерігачів видаляють із дільниць — із міліцією, затриманнями, випроваджують силою.

Про це пише Дзеркало тижня.

Крім того, останніми днями перед виборами влада почала, всупереч попереднім домовленостям, зривати передвиборні заходи опонентів Лукашенка, затримувати членів штабів та політичних активістів. У Мінськ ввели армійські підрозділи — під приводом святкування 6 серпня Дня залізничних військ, — хоча в Білорусі взагалі немає такого роду військ.

Нагадаємо, що Олександр Лукашенко балотується на шостий президентський термін, намагаючись зберегти за собою статус першого і єдиного президента країни. Але ці вибори з самого початку виявилися для нього найскладнішими: вперше його суперники мають не просто значну, а переважну підтримку населення.

Нині суперники чинного глави держави у президентській гонці — співголова громадського руху «Говори правду» Андрій Дмитрієв, колишній депутат нижньої палати парламенту Ганна Канопацька, домогосподарка Світлана Тихановська і голова партії «Білоруська соціал-демократична Громада» Сергій Черечень.

Відмітна риса цих виборів — абсолютно протестне голосування. Практично ніхто нічого не знає про програми кандидатів: люди йдуть голосувати або за Лукашенка, або проти нього (більшість). Незаперечний лідер на цих виборах — Світлана Тихановська, дружина відеоблогера Сергія Тихановського, якого заарештували, коли він сам намагався зареєструватися кандидатом у президенти, і посадили у в’язницю.

Влада не очікувала рішучих дій від простої домогосподарки, яка справді спочатку розгубилася. Однак невдовзі Світлана Тихановська стала абсолютним лідером президентських перегонів. Її мітинги збирають десятки тисяч людей по всій Білорусі, тоді як на мітингах на підтримку Лукашенка — тиша й порожнеча. При цьому програма Тихановської дуже проста: у разі перемоги на виборах із в’язниць виходять усі політв’язні, змінюється ЦВК і призначаються нові вибори, чесні і з реальним підрахунком голосів.

Статистики про те, кого насправді підтримують білоруські виборці, просто немає: в Білорусі будь-яка недержавна соціологія заборонена, а ЗМІ категорично заборонили проводити навіть опитування на сайтах. Офіційні соціологи готують закриті звіти для керівництва країни.

Витік даних, звісно, відбувається. З них, зокрема, вдалося дізнатися про величезний антирейтинг Лукашенка: понад 61% опитаних не проголосує за нього в жодному разі, 68% опитаних вважають, що вибори буде сфальсифіковано, 28% білорусів готові брати участь у мирних акціях проти фальсифікацій, але тільки 3% готові до сутичок із ОМОНом.

Шостого серпня анонімні телеграм-канали почали публікувати перші й абсолютно неофіційні дані exit poll:

Лукашенко — 16,1%

Тихановська — 64,9%

Канопацька — 0,9%

Черечень — 1,4%

Дмитрієв — 2,3%

Проти всіх — 14,4%.

Дані сайту «Народне опитування» дають ще більш вражаючі показники: 67–73% — за Тихановську, 16–21% — за Лукашенка, 7–11% — проти всіх.

Із наближенням 9 серпня психологічне напруження в Білорусі ще більше зросло. І річ не тільки в тому, що вперше опозиція не обмежилася Мінськом, а проявила себе по всій країні, в обласних і районних центрах. Олександр Лукашенко, відчуваючи, що влада вислизає в нього з рук, сам почав нагнітати обстановку, заявляти про іноземне (російське, але не тільки) втручання у вибори, тим самим морально готуючи своє оточення і міжнародну спільноту до силового сценарію утримання влади.

Шостого серпня білоруський президент провів нараду з питання забезпечення безпеки виборчої кампанії, де заявив, що проти Білорусі ведеться гібридна війна, але він не знає, хто її веде.

«Чесно зізнаюся, і, мабуть, ви мені нового не скажете: ми не знаємо, на що вони здатні. Ми навіть не знаємо, хто вони. Чи це американці з натовцями, чи з України нас хтось піджимає, чи нас східні брати так дуже «люблять», — ми навіть не знаємо. Іде гібридна війна проти Білорусі, і ми маємо чекати капостей із будь-якого боку. Що ми, до речі, й робимо», — зазначив Лукашенко.

За його словами, у Білорусі вже затримано чимало людей, які нібито ставили перед собою мету дестабілізувати обстановку в країні. І йдеться далеко не тільки про затримання найманців російської ПВК «Вагнер».

«Відомі імена, прізвища, адреси, паролі, явки. До чудасій іноді доходить. Засоби масової інформації насторожують нас, що нас тут хочуть захопити американці, натовці. Деяких людей затримали з американськими паспортами, одружених з американками, які працюють у Держдепі. Але з багнетами напереваги їх захищають російські керівники», — здивував зібрання своїми одкровеннями Лукашенко.

Згадування України в цьому контексті невипадкове. Останніми днями російські ЗМІ і телеграм-канали активно розганяють версію про те, що арешт 33 російських бойовиків у Мінську був провокацією спецслужб України. Більшість цієї групи воювала в Донбасі на боці ополчення, і Київ хоче їх видачі. Базуючись на цьому, численні російські розслідувачі заявляють, що СБУ просто дала можливість білоруським силовикам показати втручання росіян у білоруські вибори, але при цьому українська сторона дбала тільки про свої інтереси.

Навряд чи це так насправді, але очевидно, що Києву не вдається залишатися осторонь білоруських подій. Саме в українську столицю вже втекли, рятуючись від арештів, ряд політичних і громадських активістів, які публічно виступили проти Лукашенка (В’ячеслав Сівчик, Тетяна Мартинова, Вадим Прокоп’єв), а також незареєстрованний кандидатом у президенти один із попередніх лідерів перегонів — Валерій Цепкало з дітьми.

Хмизу у вогонь підкинув український журналіст Дмитро Гордон, оприлюдивши за три дні до виборів абсолютно компліментарне інтерв’ю з Лукашенком. Який, до речі, впродовж розмови багато разів критикував українську владу й доволі зневажливо відгукувався про Володимира Зеленського.

У Білорусі мало хто сумнівається, що результати виборів буде фальсифіковано. Зрештою, США, Європа та більшість країн світу не визнали чесними жодних виборів, які відбулися в Білорусі після 1996 року. Нині головне питання для офіційного Мінська — чи визнають США, ЄС і Росія результати ще однієї «елегантної перемоги» Олександра Лукашенка. Особливо коли врахувати, що в країну не допустили міжнародних спостерігачів не тільки з Європи, а й із РФ.

«Зважаючи на все, у Москві готові працювати з будь-яким реальним переможцем на виборах і тепер просто чекають, хто візьме гору. Допомагати Лукашенкові в Путіна точно немає жодного бажання, «майдан» у Мінську Кремлю теж не потрібен, тож там просто вичікують, — сказав у коментарі ZN.UA білоруський політолог Антон Платов. — Схоже, що європейці й американці не купилися на виставу з «Вагнером» і не захочуть визнавати перемогу Лукашенка, тоді як більшість населення явно проти старого авторитарного керівника».

Тепер гранично важливе одне питання: якою буде позиція таких сусідів Білорусі як Україна, Литва і Польща? Особливо коли згадати, що, створюючи недавно «Люблінський трикутник», вони запросили взяти участь у заході й міністра закордонних справ Білорусі Володимира Макея.

Керівництво трьох згаданих країн нині в досить непростому становищі. З одного боку, Лукашенко останнім часом дуже багато потрудився, малюючи картинку, що, мовляв, він єдиний, хто не дає Путіну поглинути Білорусь, зробити її російським протекторатом, а то й регіоном РФ.

З іншого — всі пам’ятають, що останні 26 років Лукашенко позиціював себе найвірнішим союзником Москви, що саме він був ініціатором договору про Союзну державу РФ і РБ. Зрештою, це Лукашенко, прилетівши 24 червня в Москву на парад перемоги, публічно заявив: «Я прилетів у столицю своєї батьківщини».

Нарешті, довічне президентство, соціалістична економіка, придушення ЗМІ та інші атрибути політичного устрою Білорусі слабо сумісні з тими принципами, які сповідують країни «Люблінського трикутника».

Можна сказати, що в Білорусі і влада, і опозиція готуються не так до 9, як до 10 серпня — дня оголошення офіційних результатів виборів. Усі впевнені, що ЦВК оголосить про «перемогу» Лукашенка — з великим відривом і в першому турі. Всі впевнені і в тому, що ці цифри не матимуть нічого спільного з реальністю.

Поки що найімовірніше, що з вечора 9 серпня в Білорусі почнеться новий, силовий етап протистояння народу і чинної влади. Лукашенко вимагатиме придушити протест із перших кроків, вважаючи, що, не залякавши вулицю зразу, далі він програє. Найімовірніший сценарій післявиборчого розвитку подій — збереження влади Лукашенка «на багнетах».

Але ненадовго, — дуже ймовірно, що для нього все скінчиться палацовим переворотом або іншим сумним сценарієм у найближчі рік-два.

Фото Главком