Батько став донором для сина, аби врятувати йому життя. Аутоімунне захворювання знищило нирки хлопчика, на роки прикуло його до лікарень і позбавило нормального дитинства. Родинну пересадку нирки виконала команда Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.

Волинянину Сашкові Козулі вже 15 років. Останні п’ять минули не за шкільною партою і не за улюбленою грою у футбол з однолітками, а в залі гемодіалізу та лікарняних палатах. Усе почалося з того, що у Сашка зʼявилися набряки та зменшилася кількість сечі. А з часом нирки і геть відмовили. Причиною виявилася аутоімунна недуга – системний червоний вовчак. При цьому захворюванні імунна система виробляє антитіла, що атакують та руйнують здорові клітини, тканини і органи власного організму. Це може призводити, зокрема, до ниркової, серцевої та легеневої недостатності. У Сашка відмовили саме нирки і їхню функцію роками — по кілька разів на тиждень, виконував апарат.

Врятувати хлопця могла лише пересадка нового органу. За допомогою родина Сашка звернулася до Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова. Тут юнакові ще рік тому мали планово пересадити нирку. Донором був готовий стати батько — його орган ідеально підходив синові. Утім, напередодні операції Сашко перехворів на ковід і ослаб ще більше. Стан дитини не дозволяв виконати трансплантацію. І погіршився настільки, що юнак опинився у реанімації.

Відтоді почався складний та довгий період лікування, аби вибороти у хвороби час ремісії та провести пересадку. Після довгих місяців цілодобового медичного догляду, стан Сашка вдалося стабілізувати. Під час так званого трансплантаційного вікна, команда Центру трансплантології приступає до довгоочікуваної пересадки.

В двох операційних поруч – батько і син. Татову нирку хірурги вилучили лапароскопічно — через невеликий розріз, аби його одужання було швидшим. Родинна пересадка тривала понад 6 годин. Батькова нирка запрацювала в тілі сина просто на операційному столі. Все минуло добре. І вже на восьмий день Сашка виписали.

Лікарі підготували юнакові особливий подарунок — футбольний мʼяч із підписами всієї команди його рятівників та просто у відділенні трансплантології — зіграли разом. Згодом він зможе ганяти м’яча і зі своїми однолітками. А у майбутньому Сашко мріє про зустріч із гравцями «Шахтаря» — це його улюблена футбольна команда. А поки перше, що хоче зробити після трансплантації, це поїхати з татом і дідом на риболовлю та повернутися до школи — цьогоріч він іде в 11 клас.