6 листопада 1811 року у селі Підлісся на Львівщині народився Маркіян Шашкевич, поет, Галицький Будитель (пророк).

Він був найстаршим з сімох дітей у родині. Отримав духовну освіту, і як батько, став парафіяльним священиком. 1832-го разом з Яковом Головацьким та Іваном Вагілевичем організував «Руську трійцю», навколо якої згуртувалась патріотична українська молодь.

Про це пише Яворів Інфо.

Готував до друку вірші, сприяв виходу альманаху «Русалка Дністрова». 1937-го у Будапешті. Популяризував українську мову, виголошуючи нею проповіді та звернення. У жовтні 1836-го у соборі Святого Юра він виступав перед мирянами українською. Текст проповіді, написаний польською, заздалегідь відправив на цензурування. Лише так можна було отримати дозвіл на проповідь у храмі.

Писав вірші, сповнені патріотизму. Переклав частину «Слова о полку Ігоревім» на народну мову, уклав «Абетку», яку видрукували після його смерті. Мовознавець Кирило Студинський говорив, що Шашкевич був «першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності».

Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу і похований у Новосілках. «В дні 1 падолиста 1893 р. святкував наш нарід пам’ятний день перенесення тлінних останків Маркіяна Шашкевича з Новосілок на Личаків­ське кладовище у Львові. – згадував майбутній прем’єр ЗУНР Кость Левицький, – Такої поважної і глибоко одушевля­ючої маніфестації народної – я не бачив у моїм життю. Нага­дую собі той ранок під Високим замком біля Підзамча – двірця у Львові – як др. Омелян Огоновський сердечно витав від “Про­світи” і народу прибуття дорогих останків Маркіяна до Львова; як почесна сторожа академічного товариства «Ватра« винесла на своїх раменах домовину чорну з дорогими мощами на площу перед двірцем і тут уставлено її на селянський віз, прибра­ний народними килимами і вінцями, до котрого запряжено три пари круторогих волів… Отсе був тріюмфальний в’їзд Маркіяна до столиці Галицької землі, як побідника темряви і витязя про­будження рідного народу, якого супровожали вже тисячі пропо­відників ідеї живого народу…»

Тисячі людей рушили від станції Підзамче до церкви Параскеви П’ятниці, де відбулася відправа, а звідти – до головного некрополя Львова. На чолі цієї процесії – митрополит Сильвестр Сембратович.