Ігор Скочиляс тривалий час перебував у реанімації

У неділю, 20 грудня, у Львові від ускладнень коронавірусу помер 53-річний професор Українського католицького університету, відомий український історик, краєзнавець Ігор Скочиляс.

Про це Zaxid.net повідомив ректор УКУ Богдан Прах.

Відомо, що Ігор Скочиляс тривалий час перебував у лікарні, однак хвороба виявилася сильнішою. Він помер від ускладнень Covid-19, хоча не мав ніяких хронічних хвороб. Він близько 30 років працював в УКУ.

Співчуття у зв'язку зі смертю Ігоря Скочиляса висловив міський голова Львова Андрій Садовий. «Це великий біль – втрачати таких людей. Сумуємо разом із близькими пана Ігоря», – зазначив Андрій Садовий.

«Ігор Скочиляс був найкращим. Це просто факт. Так само як він був найскромнішим. Думаю навіть зайве про це свідчити… Мені безмежно жаль пана Ігоря, його родину, УКУ і УГКЦ. Безмежно жаль, бо цієї втрати не компенсувати. Плачу і ридаю, бо таких професорів у Церкви та університету завжди бувають одиниці на покоління. А він взагалі був унікальний. Безмежно унікальний», – коментує смерть професора філософ Юрій Чорноморець.

Ігор Скочиляс народився у 1967 році на Тернопільщині. Був співзасновником краєзнавчого товариства «Джерело» (м. Борщів), співредактором науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини». На початку 90-х років був членом редколегії наукового збірника «Україна в минулому»; головою Історичної та членом Археографічної комісій НТШ, членом Українського геральдичного товариства.

Був старшим науковим співробітником Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, з початку 2000-х викладав на кафедрі церковної історії Українського католицького університету, згодом був деканом Гуманітарного факультету Українського католицького університету.

Доктор Ігор Скочиляс був професором кафедри нової і новітньої історії України УКУ. Спеціалізувався передусім на ранньомодерній добі Унійної Церкви. Відомий монографіями і нарисами «Українська церква на Борщівщині та інші сторінки національного відродження краю», «Релігія та культура Західної Волині на початку XVIII ст. За матеріялами Володимирського собору 1715 року», «Sobory eparchii chełmskiej XVII wieku. Program religijny Slavia Unita w Rzeczypospolitej», «Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організаційна структура та правовий статус» та ін.

Крім нормативних курсів із історії Церкви та культури читав спецкурси «Релігійна культура Slavia Orthodoxa/Slavia Unita XVI-XVIII ст. та німецький концепт Konfessionalisierung», «Українська культура Раннього Нового Часу: київська традиція, поствізантійська спадщина та західні впливи (1458-1795 роки)».