У середу, 29 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Окісом та Антоном Стабровським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїна Ігоря Окіса на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Воїна Антона Стабровського поховають на Голосківському кладовищі, полі 34-В.

Біографічні довідки захисників

Ігор Окіс (15.06.1980 – 04.05.2026) Уродженець села Шайноги Львівської області.

Навчався у Вузлівському опорному закладі загальної середньої освіти та середній загальноосвітній школі № 63 м. Львова. Згодом здобув освіту у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» та Національному університеті харчових технологій.

Працював у приватному акціонерному товаристві «Галка», а також у товаристві з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К».

Зі слів рідних, Ігор був доброю, щирою, турботливою та позитивною людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу іншим. У вільний час захоплювався футболом і риболовлею, любив проводити час у лісі, збирати гриби та відпочивати на природі.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.

Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.

У Ігоря Окіса залишилися мати, син, сестра, хрещена, близькі друзі та родина.

Антон Стабровський (12.09.1987 - 18.12.2025) Львів'янин.

Навчався у ліцеї № 6 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.

Зі слів рідних, Антон був добрим, щирим, відповідальним, активним і позитивним, вирізнявся спокоєм, врівноваженістю та комунікабельністю. Захоплювався плаванням і присвятив цьому виду спорту значну частину свого життя.

Був членом національної паралімпійської збірної України з плавання та майстром спорту України міжнародного класу. У 2006 році став чемпіоном світу в естафетному плаванні та бронзовим призером чемпіонату світу на дистанції 100 метрів батерфляєм. У 2008 році виборов бронзову медаль Паралімпійських ігор у Пекіні, у 2009 році став чемпіоном Європи, у 2011 році - срібним призером чемпіонату Європи. На Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні посів четверте місце, а у 2013 та 2014 роках став бронзовим призером відповідно чемпіонату світу та чемпіонату Європи.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України

Нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Антона Стабровського залишились батьки, син, брат, сестра та родина.