У п’ятницю, 22 травня, Львів попрощається з військовослужбовцями Іваном Козубським, Олегом Кутянським та Русланом Дутком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Івана Козубського та Олега Кутянського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87  (вул. Пасічна).

Прощання з Русланом Дутком продовжиться у храмі Пресвятої Трійці (вул. Майданна). Поховають воїна на Сихівському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Іван Козубський (09.11.1977 — 20.04.2022) Уродженець села Жовтанці Львівської області.

Навчався у Жовтанецькому ліцеї Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області.

Проходив строкову військову службу.

Працював водієм-експедитором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Моліс».

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

Зі слів рідних, Іван любив збирати гриби у лісі, цікавився футболом та автомеханікою. Був добрим, турботливим і відповідальним, активним, комунікабельним і товариським, завжди приходив на допомогу іншим.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня, відзнакою 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України — хрестом «Воля», а також медалями «Учасник АТО» та «Ветеран війни».

У Івана Козубського залишилися дружина, син, донька, батько, брати, сестра та родина.

Олег Кутянський (21.07.1988 — 28.02.2026) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету „Львівська політехніка“».

Працював на посаді системного адміністратора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро», Львівському девелоперському бюро «Будинки та Люди», а також у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» («Львівські круасани»).

Зі слів рідних, Олег був добрим, щирим, товариським і життєрадісним, завжди усміхненим, світлим та позитивним. Вирізнявся відповідальністю, терплячістю, турботливістю й оптимізмом, вів активний спосіб життя. Любив подорожувати, читати наукову фантастику, писав вірші, захоплювався автомеханікою та комп’ютерною технікою.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Олега Кутянського залишилися мати, дружина, дідусь, бабуся, донька та родина.

Руслан Дутко (28.02.1991 — 19.05.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 98 м. Львова, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“».

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Руслан любив читати, захоплювався приготуванням їжі та вів активний спосіб життя. Дуже любив тварин і з турботою ставився до них. Був добрим, привітним і життєрадісним, вирізнявся оптимізмом, комунікабельністю та чудовим почуттям гумору, мав багато друзів.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Руслана Дутка залишилися батьки, син, дружина, бабуся, тітка, двоє дядьків та родина.