У середу, 10 грудня, Львів попрощається з військовослужбовцями Дмитром Митюком, Іваном Білоусом та Валентином Мідзяном, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Дмитра Митюка та Івана Білоуса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв; Валентина Мідзяна – на Голосківському кладовищі, на полі 34‑В. 

Біографічні довідки захисників 

Дмитро Митюк (23.09.1985 – 25.11.2025) Львів’янин.

Навчався у загальноосвітній середній школі І‑ІІІ ступенів «Лідер» з різними формами навчання. Згодом здобув професію кухаря у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.

Працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» та у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро любив грати у футбол, захоплювався риболовлею, кулінарією та фотографією. Був щирим і спокійним, завжди зберігав тепле та доброзичливе ставлення до людей.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 58‑ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Дмитра Митюка залишилися батьки, син, брат, сестра та родина. 

Іван Білоус (19.01.1968 – 27.11.2025) Уродженець села Великі Глібовичі Львівської області.

Навчався у Великоглібовицькому ліцеї імені Юліана Головінського Бібрської міської ради Львівського району Львівської області. Згодом здобув професію електромонтера у Перемишлянському професійному ліцеї.

Проходив строкову військову службу.

Працював зв’язківцем у Львівській філії Акціонерного товариства «Укртелеком» та водієм у Львівській обласній організації Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України.

Зі слів рідних, Іван любив риболовлю та полювання, був життєрадісним, сімейним і турботливим. Вирізнявся щирістю, добротою, чесністю та світлим характером. Товариський і відкритий, він завжди приходив на допомогу іншим та був по-справжньому жертовним.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 42‑ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Івана Білоуса залишилися дружина, три доньки, зяті, онучка, брат, теща, свати та родина. 

Валентин Мідзян (18.03.1970 – 08.05.2024) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 34 імені Маркіяна Шашкевича м. Львова. Згодом здобув професію штукатура-плиточника у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну.

Проходив строкову військову службу в Німеччині.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Валентин захоплювався велоспортом – це було частиною його життя й давало йому відчуття свободи. Добрий і уважний до людей, завжди готовий підтримати, справедливий та надійний у будь-якій ситуації. Люблячий син і турботливий батько.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 48-го окремого штурмового батальйону імені Номана Челебіджіхана Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Валентина Мідзяна залишилися мати, дружина, син та брат.