Валерій Бебик потрапляє до списку номінантів вже втретє. Українські історики та археологи неодноразово критикували концепції Бебика, зокрема про українське походження Ісуса Христа, Будди та Чінгізхана, «скіфо-трипільську цивілізацію», а також його твердження про те, що «українці — перші, хто налагодив контакт із Богом, створили писемність і зачатки сучасної людської цивілізації». Наукове співтовариство двічі — під час висування Бебика на здобуття Шевченківської премії у 2013 та 2014 роках — публікувало відкритого листа із закликом «не піарити псевдоісторика».
Цього року його висунула Київська організація Національної Спілки журналістів в номінації «кіномистецтво» — за цикл документальних фільмів «Томос для України». На сайті премії зазначено, що ці «фільми є науково-документальним витвором кіномистецтва, котрий доводить, що організоване християнство в Україні було розповсюджено ще в перші століття нашої ери».
У номінації «література» представлена книга поезій «П’ятсот миттєвостей (Ронделіана)» Миколи Боровка — проректора та викладача української мови Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП. Ліричний герой його книжки «...мовби тримає в чутливих пальцях золоту нитку, яка, єднаючи різні епохи, веде до правитоків українства й українськості, їхньої неопалимої купини… І тут постає ще один священний символ — калина».
У цій же номінації на нагороду претендує роман «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор» Катерини Мотрич. В описі на сайті премії твір презентується як «літопис трагічної й величної історії України… Її непростої долі, її планетарної місії на межі двох цивілізацій — європейської й азійсько-московської… Письменниця… ставить одвічне запитання: коли ж розсиплеться і щезне ця Голгофа, ім'я якій «Раша». У [романі] багато… красивих, справжніх людей і тих сакральних величин української Душі і Духу, у які Творець вклав Своє натхнення. Саме це й переконує, що українська нація велика й велична, здатна гідно і навічно посісти своє, Богом дане, місце під сонцем».
У номінації «публіцистика, журналістика» заявлено публіцистичне видання«Дід Петро» Олександра Михайлюти. Головним героєм є Петро Утвенко — «біоенергетик і ясновидець» з села Дивин на Житомирщині, який, «маючи потомствене козацьке коріння, …отримав благословення Всевишнього на сокровенні знання Космосу… і зцілив понад 300 тисяч стражденних».
За нагороду у номінації «візуальні мистецтва» змагатиметься художній проект«Античні коди України. Сакральні реконструкції» Володимира Бахтова. Проект «спрямований на реконструкцію духовного простору античного суспільства, який Європа й Україна успадкували разом із соціально-політичним устроєм… Формули давніх міфів ЛЮДИ-ГЕРОЇ-БОГИ видаються актуальними і сьогодні. Адже особиста жертовність, здатність до надзусилля, коли звичайні люди стають героями та йдуть в безсмертя подібно БОГУ-ЛЮДИНІ, — це і є сучасна Україна».
У номінації «музичне мистецтво» висувається кілька концертних циклівкобзаря і лідера ансамблю «Хорея Козацька» Тараса Компаніченка. Серед них є саундтрек до п'єси Дмитра Корчинського «Посттравматична рапсодія». Музичні пам'ятки цього циклу «відповідають історичним періодам, висвітленим у п'єсі, від часів битви на Калці 1224 року і до Іловайської трагедії 2014».
Гроші на вручення Національної премії імені Тараса Шевченка виділяють з державного бюджету. У 2017 році на винагороду переможцям витратили 960 тисяч гривень. Переможців визначає Комітет з національної премії у складі 25 осіб. Серед них — письменник Сергій Жадан, режисер Мирослав Слабошпицький, художник Анатолій Криволап, журналіст Юрій Макаров. Очолює комітет 84-річний Юрій Щербак — лікар-епідеміолог за освітою, колишній посол у США та письменник, автор трилогії «Час смертохристів», «Час Великої Гри» та «Час тирана». Відбір переможців проходить у три тури. Твори, які конкурсна комісія відхиляє у першому та другому турах, повторно на здобуття премії не приймаються.
babel.com.ua
