Поетеса Тетяна Малахова у своєму блозі на obozrevatel.com розмірковує над феноменом, коли прихильники Порошенка вішають на всіх, хто його не підтримує, сталінський ярлик "ворога народу".

Тетяна Малахова: "Місяць тому я відчувала себе єврейкою, яка іде окупованим німцями містом, а люди з низьким рівнем культури і виховання кидають їй в обличчя і в спину слово на літеру Ж, яке я не можу тут написати, бо мене знову заблокують, а я тільки сьогодні вийшла з бану.

Але до того, як я потрапила в місячний бан, я йшла ФБ, немов окупованим дивними людьми містом, і мені зло кидали: "Донецька!", тому що я написала в пості, що не підтримую Порошенка… Але слово "донецька" було фінальною вишенькою на купі брудних звинувачень. Спочатку мене називали агентом Путіна, запроданкою, яку купила Москва і заслала в Україну, щоб підірвати авторитет окремого кандидата. І звичайно - " всі ви, донецькі, такі, вскрилася, консерва".

Всього, що мені писали деякі прихильники згаданого кандидата (не всі, якийсь особливий батальйон), не пригадати. Оскільки я хамів не люблю, я викинула з друзів всіх, хто плював отрутою і тих, хто ставив під їхніми біснуватими коментарями сердечка, і перейшла на запасний акаунт. І ось через три дні гортаю стрічку іншого акаунту і бачу в коментарях своє прізвище - раз, десять, двадцять… Виявилось, що ті люди, які влаштували шабаш на моїй основній сторінці, були в мене в друзях і на запасному акаунті. І що я бачу! Круглий стіл))) Триденний телеміст Васюки-Баранівка! Я навіть зніяковіла від такої уваги до моєї скромної персони. І все те ж – "запроданка", "куплена", "агент Кремля", "хто не з Порохом, той ворог України". Ну і "донецька – це діагноз".

На тезі "хто не з Порошенко, той за Путіна" хочу зупинись окремо, бо саме вона наплодила інші. Я не маю нічого проти, коли виробники мила чи автівок вдаються до таких гасел – "тільки успішні люди миються нашим милом", "тільки лохи їздять на інших машинах"….

То мило, грець з ним! Але в передвиборчих перегонах цілеспрямовано ділити народ на ворогів і патріотів - якось не комільфо… Звичайно, все було розраховано на те, що середньостатистична більшість не захоче, щоб йому поставили тавро "ворог України" і на всяк випадок приєднається до "не ворогів". І в Росії таке гасло спрацювало! "Кто не с Путиным, тот с НАТО" давно гуляє над теренами сусідів. Але ми не Росія! І я знаю багато людей, яких обурили ці гасла-поділ, і вони змінили свою думку стосовно цього кандидата.

Я жодного разу не прихильниця Тимошенко, але треба віддати належне її електорату - вони активно відстоюють свого кандидата, але ніколи не переходять на особистості і не вішають опонентам ярма на кшталт "ворог народу" тощо.

Реанімація і активне використання сталінського штампу "ворог народу" в чистому вигляді, а також його путінська редакція - "хто не з нами, той…", м’яко кажучи, засмучують. Саме з таких "невинних" фраз починають рости культ і диктатура . Не згодні, подивіться на сучасну Росію і згадайте історію. Але не тільки СРСР. Вислів "ворог народу" придумав не Сталін. Hostis publicus (ворог суспільства) і hostis populi Romani (ворог римського народу) - це термін римського права, за яким стояло оголошення людини поза законом і фізичне знищення. Це вже потім "ворог народу" прижився на хвилях Французької революції і брилах СРСР, а тепер панує в Росії.

Звичайно, можна б було не звертати уваги на людей, які влаштували вакханалію на моїй сторінці, якби "розподіл" на патріотів і ворогів не носив масового характеру. І це під час війни! Але що дивно, ті хто в 2014 році вештався з георгіївською стрічкою і збирав тітушок, досі займають посади і не привертають уваги гостей моєї сторінки. Чому?

Я вже не раз писала, що можливість вибору і власне вибір – то і є демократія, європейський шлях, за який ми стояли на Майдані. А от штампи "ворог народу" і "хто не з нами, той…" як раз і є "русским миром".

Сива Тиса бурхливо тече

І зникає в холоднім тумані...

Я твоє пам’ятаю плече

У спекотний мороз на Майдані.

Бив в обличчя колючий вогонь,

А повітрям котились погрози.

Я твою пам’ятаю долонь,

Що утерла тоді мої сльози.

Хлопець поруч від кулі упав,

Рвала душу і плакала "Кача"…

Я твої пам’ятаю слова,

Що ти вбивцю увік не пробачиш.

Перший потяг іде на Донбас -

Треба броніки, хліба і чаю.

Пам’ятаю наш перший фугас

І твоє: "А не хіло стрічають…"

Пролетіло п’ять років як мить –

Пруться ворони знову у владу…

Нам с тобою до щему болить,

Але в різних, на жаль, "барикадах".

Полетіли камінням слова,

Били в душу, у скроні і серце:

"Ах ти, курво, така і сяка,

Ну воно й зрозуміло - донецька".

Ми вже схожі на зграю собак.

Не бажаємо правди побачить.

… Ну за що ми з Майданом ось так?

Що ж ми зрадили хлопців і "Качу"?