215 років тому народився князь Леон Сапєга, підприємець і громадський діяч, піонер вітчизняних залізниць. Саме він збудував найпершу чавунку на території сучасної України.

^{Джерело: BBC}

Ідею залізниці Сапєга почав просувати 1839 року, запропонувавши австрійському урядові продовжити існуючу колію Відень-Бохня до Львова та Бережан.

Це, по-перше, пожвавило б економіку Львова. А по-друге, з'єднало б соляні копальні Татр із зерновим Поділлям.

У Відні проект не підтримали.

Лише 14 годин

Сапєга вирішив активізувати ділове життя Львова в інший спосіб.

Протягом п'яти років - від 1841-го до 1845-го - відкрив власним коштом Кредитне товариство, Галицьку ощадну касу, Технічну академію, Галицьке господарське товариство. А в Дублянах, неподалік Львова, заснував рільничу школу (нині - Аграрний університет).

Натомість ідею залізниці не відкинув. "Пробивав" у Відні проект залізниці від Кракова до Львова, а звідти - до Бродів і Чернівців. Але сталося інакше. "Мені, - згадував Сапєга, - дозволили будувати залізницю тільки до Львова".

7 квітня 1858 року він одержав урядову концесію. Відтак організував цісарсько-королівське Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені ерцгерцога Карла Людвіга (брата імператора Франца-Йозефа І).

Вже 1861-го львів'яни вітали прибуття на свій вокзал першого потягу у складі паротягу "Ярослав", двох пасажирських вагонів і чотирьох вантажних платформ. Ця подія сталася 4 листопада, в день народження Карла Людвіга, о 14.30.

Городяни швидко оцінили переваги нового виду транспорту. Якщо раніше в кінному диліжансі пленталися до Відня чотири доби, то тепер у зручному вагоні - 14 годин.

Камергер Його Величності

Сапєга не був галичанином від народження. З'явився на світ у Варшаві 18 вересня 1803 року в аристократичній родині. Серед його предків - три великі гетьмани литовські та воєвода київський.

Дістав домашню освіту, вступив до І Варшавського ліцею, студіював право і економіку в Парижі та Единбурзі.

1824-го на прохання старенької мами кинув навчання і повернувся до Варшави. Працював у міністерстві фінансів Королівства Польського, опікувався металургією.

Одружився з двоюрідною сестрою - графинею Ядвігою Замойською. З їхніх дев'яти дітей восьмеро померли малими.

У 1827 році Леон разом із міністром фінансів Франциском Любецьким поїхав до Петербурга - Східна Польща, захоплена Російською імперією, мала права автономії.

Імператор Микола І помітив кмітливого варшав'янина. Під час другого візиту навесні 1830-го надав йому чин камергера і наблизив до себе.

Галичанин

Сапєга знехтував кар'єрою в Петербурзі. Він перебував у справах в Лондоні, коли дізнався про повстання за незалежність Польщі. З фальшивим паспортом і під чужим прізвищем, щоб не схопили росіяни, виїхав до Варшави, де приєднався до повсталих.

Після поразки утік до Галичини, яка входила до складу Австрії. Йому пощастило, бо встиг переправити за кордон значну частину капіталів. Адже маєтки та майно повстанців росіяни забирали. Конфіскували й давню резиденцію Сапєг - Кодно в Гродненській губернії.

Утікач придбав величезний замок у Красічині, неподалік Перемишля, і замешкав у ньому. Палац колись належав родині Красинських, а тепер був закинутий, пограбований, напівспалений. Сапєга врятував ренесансну перлину, оскільки мало хто в ті часи міг дозволити собі значні інвестиції в ремонт такої споруди.

Новою сферою зацікавлень Сапєги виявився Львів.

Галицькій столиці бракувало, на думку князя, зручного сполучення з великими містами Європи. Ідея прокласти колію народилася саме тоді.

Друга "залізка"

Успішне будівництво першої залізниці принесло князю неабиякі політичні дивіденди - австрійський імператор призначив його главою щойно утвореного Крайового сейму королівства Галичини та Лодомерії.

"Головування в такому численному зібранні, як сейм, стало для мене новим і нелегким завданням", - зізнався пізніше у спогадах. Тим не менше, йому вдалося провести кілька проектів, що відіграли важливу роль у житті краю.

Наприклад, сейм проголосував за українізацію Академічної гімназії у Львові, а також за надання субсидій для діяльності українських організацій - товариства "Просвіта" і театру "Руська бесіда".

Головування в сеймі не зашкодило подальшому просуванню залізничного проекту. Швидше, навпаки. 1864-го Сапєга заснував Товариство Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці і став його президентом.

Товариство споруджувало залізницю Львів-Чернівці - лінію, яку йому не дозволили зробити 1858 року. Магістраль проклали через Станіславів (тепер Івано-Франківськ) та Коломию, пожвавивши тамтешню торгівлю.

Будівництво чавунки тривало два роки. А по закінченні вибухнув скандал - дирекцію звинуватили у фінансових махінаціях.

До зали судового засідання викликали і Сапєгу. Суд не знайшов у його діях жодних порушень, але з гонорових міркувань голова сейму подав у відставку.

Шнурок до Бомбея

Імператор Франц-Йозеф відставку відхилив - заяву Сапєги залишив не підписаною. Князь із новою енергією взявся за залізничні проекти.

Поїхав до Лондона з наміром привернути увагу до щойно збудованої залізниці Львів-Чернівці. Пропонував продовжити її до Константинополя та Багдаду, а далі - до Індії, тогочасної британської колонії.

Заступник міністра торгівлі Емерсон Тенент, вислухавши галичанина, зареготав, тоді попросив обґрунтування. Сапєга підійшов до великого глобуса, що стояв у кабінеті, і протягнув шнурок від Лондона до Бомбея - найкоротший шлях пролягав через Краків, Львів, Чернівці, Варну.

Після двогодинної розмови заступник міністра визнав пропозицію цікавою. Він доповість міністрові торгівлі.

За кілька днів знайомий член парламенту повідомив Сапєзі, що міністр у захваті від проекту трансконтинентальної магістралі від Ла-Маншу до Індійського океану.

Не вийшло

На тому справа затихла.

Спочатку загострилася політична ситуація в Європі, особливо в Італії, і обговорення проекту відклали.

Далі з'ясувалося, що Російська імперія проти прокладення колії на її території. Росіяни мали власні інтереси на Близькому Сході та Південній Азії, і не хотіли полегшувати шлях туди британцям.

Питання знову зняли з порядку денного.

А фінальну крапку поставила "чорна п'ятниця" 9 травня 1873 року, яка обвалила Віденську біржу.

Наслідком стала тривала депресія австро-угорської економіки. Розмови про інвестиції у глобальний проект утратили сенс.

Тричі глава сейму

Леон Сапєга був політичним важковаговиком у Галичині.

У сеймі другого скликання, обраному 1867-го на два роки, він знову призначений головою. Очолив парламент і втретє - 1870-го, на шестирічний термін.

Та не дрімали політичні опоненти.

Розуміючи, що невдовзі, після чергових виборів до сейму, князь головуватиме вчетверте, відшукали його давню заяву про відставку і намовили імператора підписати її.

Ображений Сапєга залишив Львів і усамітнився в Красічині. Боровся з депресією тим, що писав мемуари (вони й досі не перекладені українською).

За три роки після відставки помер - 1 вересня 1878-го.

У Львові частину вулиці Новий Світ назвали вулицею Леона Сапєги. Назва проіснувала, з перервами, з 1886-го до 1944-го, коли вулицю перейменували на честь Сталіна (нині - Степана Бандери). Натомість у Львові зберігся палац Сапєги - вулиця Коперніка, 38.