Йде до завершення четвертий рік президентства Дональда Трампа. Це дуже непростий час як для всього світу з огляду на пандемію коронавірусу, так і для Сполучених Штатів, де в умовах коронакризи продовжуються різні погроми і протести на ґрунті міжрасових суперечностей.

Дуже неоднозначними є оцінки й діяльності президента США, як американськими громадянами, так і в зовнішньому світі. Різним, часто діаметрально протилежним, є ставлення до чинного американського президента і в Україні. А тому важливо розглянути його політику об’єктивно, без емоцій, але насамперед з урахуванням українських інтересів.

Отже, Д. Трамп прийшов до влади як представник Республіканської партії, яка порівняно з Демократичною виділяється більшим консерватизмом, дещо критичним ставленням до крайньо ліберальних підходів. Тому виборці підтримали консервативні ідеї Д. Трампа щодо підтримки національного виробника, американського бізнесу загалом, прагнення обмежити нелегальну імміграцію тощо. Такі підходи Трампа схвально зустріли і прихильники консерватизму в Україні.

Але зовнішня політика Д. Трампа вже мало відповідала традиціям республіканської партії, особливо у політичній сфері. Бо саме республіканцям була притаманною жорстка всебічна протидія радянській, а згодом й російській експансії.

Але найближче оточення Трампа, основу якого становлять вихідці з колишнього СРСР та Східної Європи, виявилося проросійським й антиукраїнським. Ці люди, будучи безпосередньо пов’язаними з різними російськими олігархами й структурами, нав’язали президенту думку про те, що Росія має стати стратегічним партнером США в зміцненні безпеки Ізраїлю на Близькому Сході і в протидії китайському геоекономічному наступу.

До того ж Кремль безпосередньо підтримав Трампа в ході президентської кампанії і очевидно має на нього якийсь компромат. Тому політика Трампа щодо Росії та України була і є цілком неадекватною. Він фактично здав Кремлю американські інтереси в Сирії, Лівії, Венесуелі та деяких інших регіонах.

Заблокував запровадження жорстких санкцій проти путінського режиму.

А Україна для Трампа – це така собі «скалка», яка заважає розгорнути дружні відносини з «Володимиром». США, звичайно, підтримують Україну всупереч президенту, який ще не все вирішує, але сподіватися на суттєві прориви в американсько-українській співпраці при президенті Трампі не слід. Це має зрозуміти й українська діаспора в США, яка традиційно підтримує республіканців, але на цьогорічних президентських виборах вже не мала б цього робити.