Він мав показати, як керувати країною. Про це він емоційно заявляв, коли Верховна Рада України призначила його на посаду прем’єр-міністра. Він мав усі шанси і можливості продемонструвати чудовий приклад управління, будучи людиною тодішнього Президента і представником більшості у парламенті.

Але так і не зумів. У результаті цього увійшов в історію скоріше, як чергове непорозуміння українського політичного й управлінського життя, а не як успішний політик.

Кабінет міністрів, який ще поки очолює Володимир Гройсман, на превеликий жаль, можна вважати Урядом нереалізованих можливостей і причиною остаточної втрати віри українців у Верховну раду, президента, і – що найприкріще – у реформи. Головна цьому причина – відсутність реальних змін у всьому державному апараті і катастрофічне погіршення рівня життя українців.

За таке не пробачають ніколи і нікого, адже головна ціль і мета органів державної влади – турбота про людей і служіння людям. Гройсман цього не усвідомив, і, як результат – країна, яка зависла над невідомістю боргових зобов’язань, економічного та управлінського колапсу.

І до Революції Гідності, і після неї країні були необхідні справжні структурні перетворення. Саме Революція і зміна корумпованої антилюдської влади була найкращим шансом для того, аби провести непрості, але стрімкі реформи. Вся повнота вади зосереджувалась у руках Порошенка-Гройсмана, а відтак і реалізація реформ була виключно у їхній компетенції. Але натомість ми отримали довгу і затяжну гру у профанацію.

Упродовж «майстер-класу із керування країною» влада продемонструвала абсолютну нездатність приймати адекватні і далекосяжні рішення, безперервно  працюючи у режимі суцільного гасіння пожеж, які сама і спровокувала. Так, за останні п’ять років ціни на комунальні послуги в Україні виросли до небачених і не сумісних із адекватним виживанням цифр - вартість опалення одного метра квадратного за останні п'ять років зросла на понад 1000% (!), реформи в країні скоріше нагадували масові експерименти, а не реальні зміни, влада продовжувала зосереджуватися в руках олігархів, наближених до влади, вся економіка опинилася у прямій залежності від кредитів міжнародних організацій та іноземних урядів.

«Яскравим» результатом «господарювання» є те, що станом на початок року державний борг України становив понад 2 трильйони (!) гривень. Кожну копійку цього боргу українцям доведеться повертати з власних кишень.

Але це не зупиняє очільника Уряду з великим пафосом говорити про те, що йому не соромно за свої дії й очікувати, що українці йому повірять на парламентських виборах.

Уже зараз Гройсман заявляє про свій майбутній епохальний похід у Верховну Раду, так й не усвідомивши, що країна уже не може мати розкоші обирати у владу авантюристів і профанів. Анонсований Гройсманом «капітальний ремонт країни» залишився пустими обіцянками і призвів до капітальної кризи з якої доведеться виходити уже іншим, новим політикам й управлінцям.

Майбутньому уряду, як зрештою і Верховній Раді та Президенту, потрібно буде нейтралізовувати усі шкоди, завдані Гройсманом. Намагатися таки провести реформи, зробити так, аби українці все ж таки мали можливість отримати якісні медичні послуги, були захищені правоохоронними органами, отримали гарантію на безбідну старість і стабільний дохід, не були втягнуті у ціложиттєві корупційні схеми.

Це буде не просто і зараз рано говорити, хто саме може сформувати новий склад Кабінету Міністрів. Але фактом є те, що період профанації закінчується і на кожного з нас чекає важка і самовіддана та, врешті, результативна праця на благо майбутнього, благо нашої держави.

Переконаний, що більше не можна озиратися у минуле, а олігархічно-кланова політична верхівка нарешті мусить на завжди канути в лету, звільнивши простір для реального розвитку країни.

Фото - УНІАН.