Специфіка гірських районів полягає у тому, що попри те, що часто ці терени мають вигляд туристичної мекки, проблем тут завжди більше, аніж будь де. Втім, лише у бездарного господаря віддаленість та малонаселеність населених пунктів можуть бути причиною їхньої занедбаності, а в умілого керівника до всього доходять руки, усі питання планомірно чи навіть екстрено вирішуються.

Якщо ретроспективно поглянути на розвиток Карпатського регіону за часів незалежності, то побачимо, що тих, хто справді щось робив для горян, були одиниці. Досі немає альтернативи заходам, які були запроваджені урядом Тимошенко з метою усунення наслідків повені 2008 року у Західній Україні. Тоді, завдяки оперативній роботі уряду, в лічені дні було складено списки постраждалих, терміново оцінено суми збитків, нанесених кожній садибі та, відповідно, було компенсовано повністю вартість придбаних матеріалів на ремонт та відновлення постраждалих від стихії будинків. Це лише цільова допомога громадянам.

Якщо ж говорити про загальні витрати уряду Юлії Тимошенко на ліквідацію наслідків повені 2008 року – то сумарно тоді була виділена безпрецедентна в історії України сума допомоги в розмірі 1 мільярд доларів! Ці заходи дозволили оперативно відновити інфраструктуру постраждалих від повеней районів - від транспортного сполучення до повного нормального функціонування населених пунктів, потерпілих від негоди включно з відновленням житла та господарки в тих випадках, де було задокументовано та підтверджено шкоду.

Цьогоріч Карпатський регіон віч-на-віч зіштовхнувся з негодою, яка за своїми руйнівними наслідками є подібною до тієї, яка була у 2008 році. Дякувати Богу, гірські райони Львівщини небезпека оминула.  Але підхід до вирішення проблеми виявився в уряду «монобільшості» абсолютно інший – ніхто не інспектував постраждалі садиби, не велося жодної роботи з приводу хоча б приблизного з’ясування загальної суми збитків, лише  виділили 700 мільйонів гривень при потребі щонайменше 25 мільярдів гривень, якщо проіндексувати співвідношення курсу гривні до долара. Тобто ті 480 млн грн., які «турботливо» виділив уряд в на Франківщину, 30 млн грн. на потреби Закарпатської та Чернівецької областей і 10 млн для Львівщини навіть приблизно не покривають потреб на відновлення після повеней.

Як бачимо, порівняльна характеристика виділених коштів урядом Юлії Тимошенко у 2008 році та урядом нинішньої монобільшості, підпорядкованої повністю діючому президентові Зеленському, не витримує жодної критики. До того ж, допомога постраждалим від негоди районам більше нагадує випадкові заохочувальні виграші в казино, аніж реальну підтримку. До речі, тема казино є дуже близькою для «слуг народу», бо в той час, коли повінь зносила цілі села, як вода нищила мости, будинки, автівки та інше майно мешканців гірських районів, монобільшість у Верховній Раді голосувала за «надважливий» законопроект про легалізацію грального бізнесу, на тиждень часу зупинивши роботу парламенту. Цинізм зашкалює, коментарі зайві.  

Питанням надзвичайної важливості для гірських районів Львівщини є повне відновлення екосистем – ліси потрібно берегти, охороняти та відновлювати. Так, вирубки були, але були і планові посадки карпатської сосни та інших дерев. Сьогодні ситуація є, без перебільшення, трагічною, бо уряд демонструє незацікавленість у відновленні карпатських лісів, очевидно з тієї причини, що казино швидше дадуть прибуток, аніж посаджений ліс. В свою чергу винищення зелених масивів вже показує нам як змінюється інтенсивність опадів, русла рік тощо.

Складається враження, що виборці обирали «слуг»-двієчників, які не засвоїли зі школи, що ліси відіграють велику роль у підтриманні нормального клімату на планеті, виробляють кисень, яким усі люди (в тому числі  і «слуги»!) дихаємо, а кожна 50-річна сосна здатна затримувати своєю кореневою системою до 10 т води, не кажучи вже про те, як коріння дерев утримують від розмивання грунти тощо.

Минулого року Україна вперше зіштовхнулася із явищем, коли до влади прийшли непрофесійні, безвідповідальні люди, для більшості з яких інтереси держави Україна є чимось абстрактним і незрозумілим, як і її символи, що ми й побачили на святі з нагоди Дня Незалежності.

У зв’язку із паводком на гірських річках, парламентарі із Львівщини ініціювали створення міжфракційного об’єднання «Карпати», щоб спільними зусиллями працювати над створенням програм захисту для мешканців гірських теренів. Один із його ініціаторів, народний депутат від «Батьківщини» Михайло Цимбалюк, зокрема, звернув увагу на те, що ще попереднім складом Кабінету Міністрів було схвалено Програму розвитку українських Карпат на 2020-2022 роки, утім, її так і не профінансували. Політик переконаний, що якби гроші в рамках цього державного проекту виділяли, то наслідки паводку могли б мати значно менші масштаби.

Втім, влада вкотре довела, що з вікон київських кабінетів Карпати мають досить позитивний та респектабельний вигляд, подібний до того, який описаний на сторінках книжок. Такий погляд в цілому притаманний тим, для кого Карпати асоціюються із фешенебельними готелями у горах, але прості люди добре знають, що далеко не всі мешканці Карпатах проживають в апартаментах.

Так, наш регіон за своїми кліматичними, ландшафтними та рекреаційними умовами є ідентичним гірським регіонам закордонних курортів і при належній увазі влади до них цілком можна було б розвивати сценарій такого собі економічного карпатського дива. Але для того, щоб щось отримати, спочатку потрібно вкласти. Без капіталовкладень в інфраструктуру, без турботи про довкілля рано чи пізно прийде занепад, розгрібати який буде вкрай важко, бо дороги, школи, амбулаторії не можуть чекати десятиліттями…

На жаль, той факт, що попередня міністерка фінансів Оксана Маркарова відмовилась передбачити у Держбюджеті-2020 кошти на Програму розвитку українських Карпат, свідчить про невідповідність курсу влади інтересам громади та України в цілому. Це значить, що прийдешні місцеві вибори мають пройти під гаслом «професіоналів до влади!», а з тих, хто незмінно стояв в обороні інтересів держави була і залишається «Батьківщина» - партія достойних і гідних людей.