«Апарат ЕКМО застосовується саме у критичних, загрозливих для життя дитини станах. Стан Софійки був настільки важким, що нам знадобилося аж практично три тижні, аби відвернути лихо», — розповідає анестезіолог та лікар Софійки Юрій Пурський.
«У перші три дні, коли нашу донечку тільки перевели в реанімацію, тата відпустили з військової частини до нас. Впродовж усього наступного місяця, поки Софійка боролася за життя, він був постійно на звʼязку. Тому я фіксувала будь-які зміни. Знімала на відео косички, які донечці заплітали медсестри, мить, коли вперше розплющила оченята, перші кроки. Після пережитого зараз ми мріємо тільки про одне — зустрітися сімʼєю і обійняти тата», — розповідає мама дівчинки.
Загалом у стінах лікарні Софійка провела 71 день. Тривала нестача кисню та неможливість рухатися вимагали втручання фізичного терапевта. Світлана Кузьмич ще в реанімації почала працювати з тоді ще непритомною Софійкою. А коли дівчинка розплющила оченята, фізична терапевтка вчила її тримати голівку та сидіти. Нині, хоч і з болем та підтримкою, дитина вже робить свої перші кроки після хвороби і продовжує реабілітацію: як в лікарні, так і вдома — з мамою. Також Софійка навідується до педіатрів та неврологів.
Навесні Софійці виповнилося 3 рочки. І відсвяткувала їх крихітка вже вдома. Можливість рятувати життя діток завдяки ЕКМО-апарату у лікарні святого Миколая зʼявилася завдяки DAHW Deutsche Lepra- und Tuberkulosehilfe e.V.
