20 травня у Всесвітній день вишиванки, на 3-ій сесії 8-го скликання Самбірської районної ради депутати одноголосно ухвалили Звернення від фракції ВО «Батьківщина» до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо заборони розпродажу земель сільськогосподарського призначення та проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з цього питання.

Це важливе для нас засідання вкотре підтверджує, що кожен голос на шляху до економічного розвитку країни починається із нашої свідомої позиції. Ми зараз перебуваємо на часі нових ключових рішень, і розуміємо, що нам, українцям, не можна залишатися байдужими. Процес проведення «земельного референдуму» Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» успішно розпочало великими установчими зборами ініціативної групи, які відбулися в Києві 22 травня за участі громадян з усіх регіонів України.

Знаково, що у Всесвітній день вишиванки депутати Самбірської районної ради відвідали перший в Україні музей-криївку в с. Сприня – культурне надбання Ралівської сільської громади, урочисте відкриття якого відбулося 20 травня 2012 р. в на території дитячого спортивно-оздоровчого табору. Відтоді краєзнавчий музей слугує постійною експозицією для школярів та студентів, а також усіх, хто цікавиться історією українського визвольного руху.

Це місце з особливою енергетикою, яка повертає нас в часи, коли ухвалювалися важливі рішення для держави і творилася наша героїчна історія.

Як відомо, 11-15 липня 1944 року неподалік села Сприня на межі з сусіднім селом Недільна під охороною та з ініціативи відділів УПА й ОУН (б) відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради, яка стала органом політичного керівництва українським визвольним рухом - «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі» (Тимчасовий устрій УГВР).

Метою організаторів було створення ширшої суспільно-політичної бази для збройного підпілля проти німців і більшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН, хоч остання залишалася організаційною й ідеологічною базою УГВР.

Тоді у зборах на чолі з Ростиславом Волошиним взяло участь 20 осіб, ще п’ять не змогли прибути. Більшість засновників не належала до ОУН; 10 з них походили з північно-західних земель та Наддніпрянщини. Учасники схвалили тимчасовий устрій, платформу, універсал УГВР до українського народу, демократичні засади державно-політичного життя і соціально-економічну програму майбутнього устрою України. Збори також обрали  президію УГВР: президент - Кирило Осьмак, віце-президенти – Василь Мудрий, о. Іван Гриньох та І. Вовчук, генеральний секретаріат (голова Роман Шухевич – Тарас Чупринка), генеральний суд і генерального контрольного.

УГВР керувала через УПА збройною боротьбою та вела через ОУН політичну і пропагандистську діяльність проти радянської влади. Офіційними виданнями були «Вісник УГВР» (1944-1945), «Бюлетень інформації УГВР» (9 випусків, 1948-1951). Видано також 1 випуск часопису «Самостійність» (1946).

УГВР підтримувала Українську греко-католицьку Церкву у боротьбі проти насильної ліквідації та вела пропаганду серед червоноармійців у Західній Україні.

У жовтні 1949 року УГВР, УПА й ОУН видали «Звернення Воюючої України до всієї української еміграції» із закликом активізувати визвольну справу за кордоном. По смерті Р. Шухевича (1950) генеральний секретаріат очолив Ю. Коваль (справжнє прізвище В. Кук). Більшість членів УГВР в Україні загинула або була заарештована. Функціонування УГВР фактично припинилося з арештом 23 травня 1954 р. голови Генерального Секретаріату УГВР Василя Кука. Діяльність Закордонного представництва УГВР та окремих її членів на еміграції не мала впливу на ситуацію під радянською окупацією в Україні.

Усвідомлюючи, що на території Самбірського району відбувалися знакові для всієї України події, які докорінно змінили хід нашої історії, маємо всіляко популяризувати відомості про це місце. Створення Української головної визвольної ради, яке відбулось у с. Сприня в 1944 році, мало надзвичайно велике значення для політичного представництва українського народу на міжнародному рівні. Це була реальна спроба формування окремого політичного органу воюючої України.

На жаль, наші громадяни, особливо, молоде покоління ще недостатньо оцінюють усю вагу цих подій. Маємо за обов’язок розповідати їм про тих осіб, які брали участь у створенні та функціонування Ради, і, як ніхто інший, заслужили право називатись героями України. Їхня сподвижницька доля говорить сама за себе. Завдання сучасного покоління - опікуватися музеєм-криївкою та дбати про його постійне поновлення, адже маючи таких моральних наставників, зможемо самі твердо стояти на ногах, приймати важливі для сучасної України рішення впевнено і свідомо.

Ми творимо нашу історію сьогодні.