Міністерство культури та інформаційної політики України розширило Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України на 6 нових елементів.

Відповідний наказ підписав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України, 23 грудня 2022 року.

Цього разу до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини увійшла Надсянська говірка на теренах Мостищини, що на Львівщині.

"Нещодавно ми раділи, що до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України увійшли також мистецтво створення Яворівської забавки, приготування Яворівського пирога і традиція різдвяної звізди села Мацьковичі. А тепер тішимося, що Національний перелік поповнила яскрава культурна особливість нашого краю – Надсянська говірка на Мостищині. Адже саме зараз маємо утверджувати унікальність та важливість наших культурних надбань. Це гарний результат роботи усіх причетних! Ми продовжуємо працювати над збереженням нашої культурної спадщини й промоцією Львівщини на міжнародній культурній арені", – зазначив очільник Львівщини Максим Козицький.

Надсянська говірка або Надся́нський го́вір належить до одних з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя, має звукові перетворення, своєрідну лексику та діалекти.

Надсянський говір поширений переважно по річці Сян (звідси назва) та її притоках від річки Стрв'яж (Стривігор) на півдні аж до річки Танви на півночі; на території України невеликою смугою тягнеться на крайньому заході Львівської області та окремими острівцями в околицях Перемишля, Ярослава (тепер Польща).  Назву та обсяг надсянських говірок утвердила в діялектологічній науці Марія Пшепюрська своєю монографією, опублікованою 1938 року "Надсянський говір",  написаною на основі записів, зроблених у 1930-1935 роках. Протягом  1937-40 рр. авторка продовжила свої дослідження 66 сіл колишніх Перемиського, Добромильського, Мостиського, Самбірського, Рудецького, Яворівського та Городецького повітів, результатом яких стала праця "На пограниччях надсянського говору". Після 1945 року надсянський говір як мовно-територіальне утворення зазнав змін унаслідок значних переселень носіїв говору на землі Західної та Північної Польщі та в різні регіони України (Операція Вісла).

Ареал сучасного побутування говору:

Львівська область, Яворівський район (до 2021р. – Мостиський), с. Старява, с. Заверхи, частково сусідні села, які розміщені у прикордонній смузі Львівської області, с. Мистичі, с. Циків.

Надсянську говірку практикують люди як старшого, так і молодшого віку Вік носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини 50-90 років,  середній вік інших членів громади, які використовують надсянську говірку 40-60 років.

Особливості говору:

Надсянський говір має звукові перетворення, які відносяться до ХІІІ-ХІV століть: перехід ки, ги, хи в кі, гі, хі; перехід ненаголошених е, о в і, у (т.зв. укання); перехід а після м’яких приголосних в е тощо. Форми типу роб’ю, люб’ю відзначалися дослідниками, як типова риса надсянського та бойківського говору.

Також зберігається багато рис, спільних з лемківським, наддністрянським говорами; тривалий контакт з польською мовою вплинув на його формування та на чіткість зовнішніх меж. Вони є якби перехідною ланкою між західнокарпатськими (лемківськи) і наддністрянськими говіркам. У 1968 році мовознавець Олекса Горбач стверджував, що в Надсянських говірках порівняно велика кількість польських запозичених слів.

У департаменті з питань культури, національностей та релігій розповіли, що незабаром Національний перелік може поповнитись ще трьома елементами зі Львівщини: традицією Глинянського візерункового текстилю, весільними обрядовими піснями Бойківщини "Ладкання" та Сокальською сорочкою (крій та орнамент жіночих і чоловічих сорочок).