День пам’яті загиблих захисників: вшанування героїв Іловайської трагедії та всіх полеглих у боротьбі за Україну

Коли мене запитають, 

що таке війна

Я без роздуму відповім:

Імена

Максим «Далі» Кривцов, загинув в бою за Україну

Сьогодні Україна відзначає День пам’яті загиблих захисників, день, коли ми з болем у серці згадуємо тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день особливо асоціюється з Іловайською трагедією — однією з найбільш болючих сторінок сучасної історії України.

Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, і бої за Іловайськ в серпні того ж року стали одним із найтяжчих моментів цієї війни. 29 серпня 2014 року під час так званого «зеленого коридору» агресор підступно накрив вогнем українських військових, що призвело до загибелі 366 захисників, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон. Саме ця дата стала символом мужності та незламності українського духу.

Сонях, що росте на українських полях, став символом Дня пам’яті загиблих захисників. Він уособлює не лише пам’ять про полеглих воїнів, а й символізує життя, що триває попри всі випробування. Іловайськ став символом незламності української армії, яка, попри тяжкі втрати, продовжила боротьбу за свободу своєї землі.

Цей день також є нагадуванням про підступність і жорстокість російського агресора, який безжально порушує будь-які домовленості, щоразу показуючи своє справжнє обличчя терориста. Трагедія Іловайська вчить нас, що будь-які переговори з ворогом можуть бути смертельно небезпечними.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять не лише тих, хто загинув у Іловайську, але й десятки тисяч захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з 2014 року. Поки триває війна, ми не можемо точно підрахувати кількість загиблих, але кожен з них заслуговує на нашу шану та пам’ять. Їхній подвиг не буде забутий, а їхні імена залишаться навічно в історії України.

Українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не просто цифрами, а живими образами, що нагадують нам про ціну свободи. Наша пам’ять про них буде не тільки глибокою, але й живою, дієвою — такою, що надихає нас на подальшу боротьбу за нашу країну.

Іловайська трагедія стала не лише випробуванням на міцність українських воїнів, але й уроком для всього світу. Вона показала, що українці готові відстоювати свою незалежність до останнього подиху, не дивлячись на будь-які перепони. Цей трагічний епізод залишив глибокий слід у серцях українців і став поштовхом для перегляду стратегічних підходів до ведення війни, покращення обороноздатності та зміцнення єдності нації.

Не можна забувати, що навіть під час катастрофічних подій, як-от Іловайський котел, українські військові показали неймовірну мужність і рішучість. Окремі підрозділи, попри важкі втрати та обман ворога, продовжували боротьбу, вириваючись із пастки, демонструючи світу, що Україна не стане на коліна перед загарбником.

Кожен із полеглих захисників — це окрема історія мужності, відданості та самопожертви. Ми зобов’язані пам’ятати їхні імена, розповідати про їхні подвиги та передавати цю пам’ять наступним поколінням, щоб жертва героїв не була марною. Адже лише пам’ятаючи про минуле, ми можемо впевнено будувати майбутнє, у якому Україна буде вільною та незалежною державою, якою її бачили й за яку боролися наші захисники.

Вшанування героїв 

2 липня 2021 року Верховна Рада України затвердила військовий церемоніал поховання, заснований на українському історичному досвіді та сучасних закордонних практиках. 18 липня цього року було ухвалено закон, що визначає процедури поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Крім офіційних церемоній, в Україні сформувалися народні традиції вшанування загиблих героїв. Однією з них є зустріч траурного кортежу. Кожен українець повинен дотримуватися кількох простих правил:

- Зупиніться, якщо почуєте або побачите траурний кортеж.

- Не перебігайте дорогу, припиніть розмови, не рухайтеся автомобілем.

- Вийдіть із приміщення або автівки, створіть коридор пошани.

- Схиліть голову, станьте на коліна, перехрестіться або прикладіть руку до серця.

Дякуємо за чин. Назавжди в строю.