3-го березня 2014 року Львівщина зустріла перші сім'ї, які приїхали з Криму.

За останні два роки, зазначають експерти, кількість тих, хто переїхав до нашої області з окупованих територій півострова і Сходу, залишається менш-більш сталою – до 11 000 осіб. Близько двох тисяч із них – люди пенсійного віку. Але при підрахунку також варто враховувати сезонні коливання чисельності.

Добре пам’ятає історії перших переселенців з Криму радник з питань ВПО у Львівській області Оксана Яковець.

«Це були сім'ї татар, в основному, багатодітні. Оскільки фактично ми були першими, все відбувалось на ентузіазмі і глибокому співчутті до людей, які вимушені були залишити рідну домівку. Відповідальність за організацію прийому вимушених переселенців було покладено на департамент соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Оперативно було створено штаб з розміщення людей та надання їм соціального супроводу. Тому, можемо сказати, що процес  відразу був організований і системний. Було створено 7  мобільних груп, кожна з яких мала конкретне завдання. Одна група приймала  дзвінки від людей, які мали намір виїхати або вже виїхали, друга група - створювала реєстр помешкань, які ми могли надати для тимчасового перебування,  третя група - зустрічала людей на вокзалі, ще одна - супроводжувала в разі потреби до місця перебування. Слід зазначити, що львів'яни і мешканці області радо приймали людей, що тікали від небезпеки, ділились усім, чого потребували переселенці. Для тимчасового перебування було задіяно і санаторні заклади, і відпочинкові усіх форм власності. Приватні готелі, хостели надавали можливість перебувати якийсь час безоплатно», - каже Оксана Яковець.

На початку люди, особливо ті, які приїжджали зі Сходу, потребували у першу чергу психологічної допомоги, пояснює експерт. Також  медичної допомоги взагалі, бо через стреси, страх, переживання, фізичні навантаження в багатьох людей, особливо літнього віку, проявились або загострились різні хвороби.

«До речі, в області було прийнято інноваційне рішення - визначено медичну установу - обласна клінічна лікарня - , яка надавала медичні послуги  -клінічні, лабораторні обстеження, консультування різних фахівців, лікування в амбулаторних та стаціонарних умовах - усім внутрішньо переміщеним громадянам», - пригадує Яковець.

Серйозних проблем з влаштуванням діток в садочки і школи не було. Але як тоді, так і зараз, найгостріше стоїть питання житла. Попри затверджену державну програму, за підрахунками експертів, 90% переселенців мешкають в орендованих помешканнях.

До проблем Оксана Яковець відносить також процедуру виплат і отримання пенсій, поновлення та отримання документів, обмеження політичних прав внутрішньо переміщених осіб. Є також і ряд проблем, притаманних етнічним кримчанам – збереження самобутності.

 «На сьогодні, звичайно, багато вже зроблено. Підсумовуючи досвід п'ятирічного масового вимушеного переселення громадян зі східних регіонів України та Криму, слід констатувати, що відбулося істотне зміщення акцентів зі сприйняття ситуації як тимчасової на постійну. Стратегії «гасіння пожежі» змінилися довгостроковими стратегіями залучення ВПО у життя та діяльність місцевих громад. ВПО мають високий потенціал, що ставить завдання їх залучення та використання як ресурсу розвитку громади, регіону, країни. Економічна, трудова, підприємницька активність ВПО підтримується, закріплюється та використовується в процесі їхньої інтеграції.», - додає Оксана Яковець.

Експерти ж нині й надалі працюють над правовим захистом внутрішньо переміщених осіб. За їхніми спостереженнями, зауважує Яковець, люди хоч і сумують за втраченою домівкою, набутим-нажитим, рідними, знайомими, але не всі мають намір повертатись жити туди, де вони жили раніше.