31.08.2020, 12:48
Особливості українського правосуддя, бізнесу і політики в контексті однієї судової справи
Днями, після перемоги київського "Динамо" в футбольному Суперкубку України-2020 року, почув від одного добре інформованого вболівальника історію про проблеми, які виникли для славного футбольного клубу після націоналізації ПриватБанку. Покопався в Інтернеті і знайшов багато додаткової і ще більш цікавої інформації.
Про це пише у блозі на УП політолог, керівник Центру політичного аналізу "Пента" Володимир Фесенко.
Володимир Фесенко: "Історія ця мені здалася дуже яскравою і повчальною ілюстрацією особливостей нашого правосуддя, бізнесу і політики, в їхній тісній і суперечливою взаємозв'язку. Тому я вирішив поділитися з читачами своїми роздумами з цього приводу.
Прийнято вважати, що основними конфліктуючими сторонами в протистоянні з приводу націоналізації ПриватБанку є колишні основні власники цього банку - Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, з одного боку, і українська держава, точніше, що представляють його інтереси Нацбанк і Кабінет міністрів України. Але насправді від цього конфлікту серйозно постраждали й виявилися втягнутими в судові тяжби цілий ряд інших юридичних і фізичних осіб, в тому числі пов'язані з фінансуванням футбольного клубу "Динамо" Київ ".
І ось що характерно. Футбольний клуб "Динамо" Київ "в суперечці з націоналізованим ПриватБанком виграв вже в трьох судових інстанціях. ПриватБанк навіть звернувся до Конституційного суду, але йому було відмовлено. Однак жодне судове рішення так і не було виконано. Епопея правових конфліктів у цій справі триває. при цьому міністр юстиції ще до судового засідання заявляє на своїй сторінці в Фейсбуці, що він і не буде виконувати чергове судове рішення. і як тоді ставитися до української правової системи, в тому числі і потенційним іноземним інвесторам? З таким міністром юстиції і таким ставленням до судовими рішеннями ніякі "інвестняні" не допоможуть.
Чому футбольний клуб "Динамо" Київ "постраждав від бізнес-політичних розборок і правових конфліктів, пов'язаних з націоналізацією ПриватБанку? На мій погляд, він став непрямою жертвою цих конфліктів, так як його фінансування йшло через депозити сім'ї і компаній керівників клубу - братів Григорія і Ігоря Суркісів, а також у зв'язку з тим, що футбольний клуб визнали "пов'язаною особою" з ПриватБанком. Власне, сімейство Суркісів і ряд їх компаній також визнали "пов'язаними особами" з ПриватБанком. В результаті визнання групи фізичних і юридичних осіб "пов'язаними" з ПриватБанком, їх кошти в цьому банку підлягали примусовому обміну на акції додаткової емісії (це називається процедурою "bail-in") під час націоналізації фінустанови, які в подальшому були викуплені державою за 1 гривню. Простіше кажучи, їх кошти фактично були конфісковані, а потім обнулені для погашення боргів і фінансових дірок ПриватБанку.
У цій історії емоційно я переживаю за київське "Динамо", що стало одним з найбільш відомих національних брендів і частиною міжнародного іміджу України, по суті - спортивним надбанням країни. Сім'ю Суркісів, яка втратила особисті депозити в цьому конфлікті, я теж розумію. Можна, звичайно, зловтішатися: мовляв, так вам і треба, поганим олігархам. Але уявіть, що забирають ваш банківський вклад. Як ви будете реагувати? Будете боротися за свої гроші. Що вони і роблять.
Як політолога мене більше цікавлять політичні та інституційні особливості цієї справи, так як вони мають суспільне значення.
Чому було завдано удару не тільки по власникам Приватбанку (Коломойському і Боголюбову), а й по братам Суркісам? Вони просто потрапили під "гарячу руку" в процесі націоналізації Приватбанку, як власники великих сум на рахунках цього банку? Або були інші мотиви і причини для втягування їх в цей конфлікт?
І якщо покопатися, то в цій справі починають проявлятися політичні мотиви. 16 січня 2020 року "Дзеркало тижня" ( "ДТ") опублікувало новину про те, що "Суркіси вимагають від Порошенка $ 140 млн в Лондонському суді". За даними журналістів, Порошенко в 2015 році хотів викупити у Суркісів 25% частку телеканалу за $ 140 млн з розстрочкою на вісім років, але після укладення контракту передумав. "Потім після націоналізації ПриватБанку в 2016 році і конвертації грошей Суркісів в капітал вже державного банку, Порошенко нібито запропонував за посередництва Олександра Грановського повернутися до угоди і заплатити їм їх же грошима з Привату. Суркіси відмовилися", - відзначило "ДТ". Після цього і почалися їх пригоди.
Знову-таки, якщо визначати дану ситуацію в простих термінах, то все це схоже на шантаж одного з міноритарних акціонерів телеканалу "1 + 1". Хтось навіть може це назвати спробою рейдерської операції. Як то кажуть, нічого особистого, одні тільки бізнес-політичні інтереси.
Процес націоналізації Приватбанку був об'єктивно необхідної акцією, відповідав державним інтересам, але присутність в цій операції (судячи з інформацією "Дзеркала тижня") особистих бізнес-політичних інтересів тодішнього Президента Петра Порошенка стало великою "ложкою дьогтю". На жаль, це дуже яскрава ілюстрація звичаїв української "бізнес-політики", коли державний статус використовується для просування особистих політичних та бізнесових інтересів.
А тепер про "пов'язаних осіб". Зізнатися, раніше я не був знайомий з цим специфічним терміном. Але почитавши деякі публікації у справі футбольного клубу "Динамо" і сімейства Суркісів (по суті вони взаємопов'язані) я прийшов до висновку, що цим терміном і пов'язаної з ним процедурою (згаданої вище процедурою "bail-in") можна маніпулювати і для усунення бізнес- конкурентів або для тиску на них, до речі і для політичного тиску також, як показала ситуація братів Суркісів. Таким чином, створений вкрай ризикований і небезпечний прецедент на майбутнє.
У публікації Liga.net "Зв'язані однією кров'ю" (від 13 березня 2020 г.) справедливо відзначається, що судова епопея за позовом Суркісів - "важлива понятійна суперечка". І від неї залежить не тільки оцінка процедури націоналізації ПриватБанку (на що звертають увагу абсолютна більшість коментаторів цієї теми), а й перспектива численних бізнес-конфліктів, пов'язаних з банківськими активами і депозитами (іншими вкладами). Образно кажучи, це "ящик Пандори", який необережно відкрили в Національному банку в кінці 2016 р
У чому суть створеної проблеми? У випадку із сімейством Суркісів визначення "пов'язаності" з Приватбанком відбувалося в ручному режимі і вибірково. Про це говорить той факт, що деякі члени сім'ї Суркісів отримали статус "пов'язаних осіб", а інші - ні. При цьому незрозумілі критерії, за якими одних членів цієї родини наділяли статусом "пов'язаних осіб", а інших - ні. Наприклад, пов'язаною особою було визнано колишню дружину Григорія Суркіса - Поліну Ковалик, шлюб з якою офіційно розірваний понад 40 років тому. Однак не визначено "пов'язаною особою" дружину Ігоря Суркіса. Аналогічно, "пов'язаною особою" визнано старшу дочку Ігоря Суркіса - Марину Суркіс, зате молодшу дочку - Яну Суркіс - "пов'язаною особою" не визначили. Під час націоналізації ПриватБанку всі засоби Ігоря Суркіса, М.І. Суркіс (дочка Ігоря Суркіса) були списані як засоби "пов'язаних осіб", однак кошти Григорія Суркіса і Рахміля Суркіса (батько братів Суркісів), які теж можуть вважатися за тодішньою логікою керівництва НБУ "пов'язаними особами", не було списано. Незрозуміло, і як в число "пов'язаних осіб" потрапила дочка Григорія Суркіса Світлана, у якої відібрали рахунок, відкритий для дітей дев'яти і тринадцяти років. Ці кошти свого часу відклав її покійний чоловік - бізнесмен Стас Стукальський, який загинув в ДТП в 2014 році і не мав ніякого стосунку до ПриватБанку. Конфіскація рахунку на дітей взагалі виглядає по-блюзнірському і цинічно. У той же час у сина Григорія Суркіса Слави в ПриватБанку також лежали гроші, але їх не списали. Ніяких пояснень такої ситуації неоднакового застосування закону не надають ні в НБУ, ні в ПриватБанк, ні у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
Друга проблема, про яку вже йшлося, - політичні мотиви, які, схоже, фігурували при включенні сімейства Суркісів в коло "пов'язаних осіб". І ручний, вибірковий режим визначення "пов'язаних осіб" побічно підтверджує цю версію.
Зв'язаність Суркісів з "Приватбанком" і Коломойським обґрунтовується, як правило, тим, що брати Суркіси були бізнес-партнерами Коломойського в ряді компаній, зокрема в структурі власності телеканалу "1 + 1". Але бізнес-партнерів у Коломойського багато, з цілим рядом з них він виявився в конфліктних відносинах, а з деякими навіть судився, як, наприклад, з Віктором Пінчуком. За телеканалу "1 + 1", точніше по медіа-холдингу, до складу якого входять телеканали "1 + 1", "2 + 2" та "ТЕТ", Ігор Суркіс є опосередкованим власником акціонерної частки близько 8%. А згідно із законом істотну участь у власності - більше 10%. Найголовніше, бізнес-партнерство в інших компаніях (спільно з Коломойським) не означало вплив на кредитну політику ПриватБанку в приватних інтересах сім'ї Суркісів. І якщо в НБУ були такі підозри щодо Суркісів, то їх треба було підтвердити і обгрунтувати. Але нічого подібного зроблено не було, що також дає привід для припущень про політичну мотивацію рішення про "пов'язаності" Суркісів і футбольного клубу "Динамо" з ПриватБанком.
Якби це був звичайний судовий спір про неправомірне рішення за банківським вкладом, то впливове сімейство Суркісів напевно його виграло б. Однак Суркіси виявилися заручниками драматично політико-економічної ситуації. Справа за їх позовами (включаючи і справа за позовом футбольного клубу "Динамо" Київ) стало розглядатися в якості "ключа" (вирішального умови) по визнанню правомірності самої процедури націоналізації ПриватБанку. Численні коментатори стверджували, що якщо суди приймуть рішення на користь Суркісів, тоді буде оскаржена сама процедура націоналізації, і держава буде змушена заплатити 30 млрд грн всім позивачам, названим "пов'язаними особами", а не тільки Суркісам.
Як це не парадоксально, але така позиція в оцінці "справи Суркісів" вигідна одночасно і представникам держави в цій суперечці, і колишнім власникам Приватбанку. Це логіка за принципом "все або нічого". Держава таким чином мінімізує для себе ризики в суперечці з іншими "пов'язаними особами" і в протистоянні з Коломойським, яке має зовсім інше юридичне підгрунтя, ніж "справа Суркісів". Ну а для Коломойського з'являється шанс (але далеко не гарантований) оскаржити саму процедуру націоналізації ПриватБанку.
Мені ця логіка видається дещо сумнівною. По-перше, "зв'язаність" Суркісів з ПриватБанком не має прямого характеру, як, наприклад, у представників колишнього менеджменту цього банку, не кажучи вже про компанії колишніх власників Приватбанку. По-друге, у випадку з Суркісами, оспорюється не сама процедура націоналізації ПриватБанку, а необгрунтована конфіскація фінансових активів конкретних фізичних і юридичних осіб.
Так чи інакше, Суркіси і футбольний клуб "Динамо" Київ стали заручниками деяких приватних проблем процедури націоналізації ПриватБанку. Їх приватні права були, швидше за все, порушені. Але визнання неправомірною самої процедури націоналізації ПриватБанку стало б руйнівним рішенням для всієї фінансової системи країни.
Думаю, що саме з цієї причини виник ступор в судовій системі у "справі Суркісів", особливо з рішенням Верховного суду. З одного боку, очевидні порушення з майнових прав сім'ї Суркісів, з іншого боку, є ризики для державного ПриватБанку. Ось і доводиться шукати "соломонове рішення".
Боюся, що такі інституційні конфлікти, в яких локальні процедурні порушення (що відбулися в минулому) можуть створювати проблеми існування і нормального функціонування для цілого державного інституту, будуть повторюватися. Більш того, вони вже відбуваються. Приклад - рішення Конституційного суду про те, що Президент П.Порошенко перевищив свої повноваження, призначаючи Артема Ситника на посаду директора Національного антикорупційного бюро.
І що робити в таких ситуаціях? На перспективу - треба уникати навіть дрібних процедурних порушень. Доцільні політичні рішення необхідно оформляти в юридично бездоганному вигляді. Але якщо приватні, локальні порушення вже сталися, то не треба боятися визнати це. При цьому не можна створювати проблеми для функціонування відповідного державного інституту. В цьому має. власне, полягати не тільки мистецтво державної політики, а й мудрість справжнього правосуддя".
За темою
- Суд переніс на 11 лютого розгляд апеляції на запобіжний захід Порошенку
28.01.2022, 12:59
- Порошенко здав паспорти та має прибути у ДБР на наступний допит у понеділок
26.01.2022, 13:23
- Президентський рейтинг: Порошенко переслідує Зеленського
24.01.2022, 10:54
- Не арешт: суд наклав на Порошенка зобов'язання
19.01.2022, 14:28
- Прокурор просить арешт із заставою в 1 млрд грн, суддя пішов у нарадчу кімнату. Наживо
17.01.2022, 18:34
Обговорення
Коментар
ТОП
Біля Львова у ДТП загинув 20-річний мотоцикліст
Росія атакувала Львівщину 11 безпілотниками та двома ракетами
На Львівщині водій на смерть збив пішохода та втік, його розшукує поліція
Енергетики відновлюють електропостачання після негоди на Львівщині
На Львівщині правоохоронці перекрили канал незаконного переправлення військовозобов’язаних за кордон
ФОТО
Відео
У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова
Коментар
Блоги
Мирослав Дністрянський
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
Михайло Цимбалюк
Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією
Василь Чорний
Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку