Політик Андрій Сенченко прокоментував заяву Посла Німеччини в Україні Анки Фельдгузен про те, що "Будапештський меморандум – це політична декларація і не більше, це не міжнародний договір".

Андрій Сенченко  для Оbozrevatel: "Відстань у 8 000 кілометрів від Пхеньяну, з його неадекватним режимом і ракетно-ядерною зброєю, до Берліна балістична ракета з ядерним зарядом долає всього за 25 хвилин. Професіонали знають, що північнокорейські ракети так далеко ще не літають. Проте точно навчаться, якщо в міжнародних відносинах керуватися "принципами", оприлюдненими Послом Німеччини в Україні Анкою Фельдгузен.

На думку пані Посла, висловлену 3 листопада в ексклюзивному інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна", "Будапештський меморандум – це політична декларація і не більше, це не міжнародний договір".

На превеликий жаль, українські посадовці вчергове продемонстрували наявність "комплексу меншовартості" і не нагадали пані Послу, що 16 листопада 1994 року Верховна Рада України прийняла закон №248/94-ВР "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року", де одним з пунктів зазначено:

"6. Цей Закон набирає чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа".

Саме у зв'язку з приєднанням нашої країни до найважливішого міжнародного Договору, від дотримання якого, врешті-решт, залежить виживання людства, 5 грудня 1994 року главами чотирьох ядерних держав – України, Росії, Великої Британії та США – було підписано Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум). При цьому Україна пішла на безпрецедентний крок, ліквідувавши свій ядерний арсенал, який за потужністю поступався лише США і Росії та перевищував ядерні сили Великої Британії, Франції або Китаю.

Все це дає українському народові право вимагати від країн-гарантів – США і Великої Британії – іншого масштабу зусиль з відновлення територіальної цілісності України та миру на нашій землі.

Саме це наше право лежить в основі мандату президента України, що дозволяє і зобов'язує твердо домагатися виконання наданих нашій країні гарантій.

У президента України є моральне і юридичне право в будь-якому форматі та з будь-якої трибуни виступати від імені держави, яка більше за всіх в світі зробила для ядерного роззброєння планети.

І ані в кого немає права принижувати цей статус і спілкуватися з нашою країною зверхньо, демонструючи "втому від українських проблем" і поблажливу готовність щось порішати за наш рахунок, за рахунок нашої території та нашої незалежності.

За 26 років, що минули з підписання Будапештського меморандуму, клуб ядерних держав поповнився новими членами. Багато країн пов'язують свою безпеку з володінням ядерною зброєю і намагаються її створити.

Переконати їх не йти цим згубним для людства шляхом можна, лише спираючись на систему міжнародних гарантій безпеки. Зробити це значно складніше, аніж назавжди поховати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Для цього достатньо не виконувати гарантії та давати їм принизливі оцінки.

Пандемія коронавірусу продемонструвала, наскільки нестійкою є людська цивілізація. Не призведи Боже, щоб це підтвердила пандемія розповсюдження ядерної зброї.

І ще про одне. Вигодонабувачами відмови нашої країни від ядерної зброї стали всі країни світу. В тому числі країни-гаранти США і Велика Британія, а також всі країни НАТО, пов'язані з ними системою колективної безпеки. Мова про вигоду не лише на рівні відчуття меншої небезпеки, а і на абсолютно прагматичному рівні скорочення бюджетних видатків на оборону.

За дуже заниженою оцінкою, економія кожної країни НАТО на обороні та безпеці у зв'язку з відмовою України від ядерної зброї щороку становила не менше 5%. І так 26 років поспіль!

Одна лише Німеччина за роки, що минули з підписання Будапештського меморандуму, витратила на свою оборону 1,06 трильйони доларів США. Якщо цю цифру привести до єдиного знаменника за поточною (2020 року) купівельною спроможністю, то вона зросте до 1,32 трильйони доларів.

У 1996 році, після відмови України від ядерної зброї, Німеччина змогла скоротити свої оборонні витрати (порівняно з бюджетом 1995 року, затвердженим до підписання Будапештського меморандуму) в порівнянних цінах на 9,2%.

За шість років після історичного кроку України оборонні витрати Німеччини зменшилися на 42%.

Навіть у 2020 році оборонний бюджет Німеччини в порівнянних цінах не досяг рівня 1995 року, відстаючи від нього на 27%.

Якби на нашій території залишалася ядерна зброя, німецьким платникам податків довелося б за ці роки викласти додатково не менше 70 мільярдів доларів США. Але навіть за ці гроші щоденного відчуття більшої безпеки не купиш.

Тож Україні треба перестати ходити з простягнутою рукою і навчитися пред'являти рахунки.

Українському народу потрібен повноцінний мир, а не його ілюзія, розтягнута на довгі роки. І Донбас нам потрібен без політичних поступок агресору. І розповіді про те, що Крим повернуть Україні колись і якось, нас теж не влаштовують.

Монополізація зусиль з мирного врегулювання в рамках Нормандського формату і, тим більше, його безвідповідальної мінської проекції не призведе до реального результату. Необхідна паралельна і максимально інтенсивна робота Німеччини і Франції в Нормандському, а також США і Великої Британії в Будапештському форматах.

Зрозуміло, не замість нас, а разом з нами. З Україною".