21.02.2019, 09:10
Як Тетяна Пилипець перетворила бібліотеку на Ринку на зіркове місце
Тетяна Пилипець – директорка бібліотеки ім. Р. Іваничука, що у Львові на пл. Ринок, 9, – у розмові з автором охоче поділилась рецептом того, як із "книгозбірні у розумінні пилозбірні" вдалось створити популярну «бібліотеку подій».
– У самому центрі туристичного Львова бібліотека на пл. Ринок, 9 – місце некомерційне, але зоряне, модне, престижне… Тетяно, як тобі це вдалося?
– Дякую за таку оцінку, мала б традиційно відпиратись від компліментів, але не буду... Два роки тому, перемігши у конкурсі на посаду директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва, отримала у спадок абсолютно архаїчну установу, книгозбірню у розумінні пилозбірні... Та ще й з цілковито демотивованою командою.
Дивовижно, що заклад взагалі встояв, «підпертий» сусідством яскравих комерційних установ різного ґатунку, тим більше робочий часовий режим був такий, що і турист не міг у зручний час потрапити у Палац архиєпископів, де «живе» наша бібліотека останніх 60-х років.
Тому спочатку ми змінили години роботи, далі розробили стратегію розвитку і з допомогою волонтерів з усієї країни випрацювали брендинг і власну візуалізацію, запустили сторінки у соцмережах, стали скрупульозно вивчати власні фонди, а це 120 тисяч найменувань. Виявилось, ці фонди не придатні забезпечувати актуальні читацькі потреби молоді. Фонди ніби дублювали фонди наукової бібліотеки якогось вишу, який не визначився ні з напрямками, ні з спеціалізацією своєї освіти.
Також для оперативного архівування нашої діяльності створили сайт. І, промоніторивши кілька місяців запити відвідувачів, стали активно «чистити» фонди і формувати нові, максимально підпасовуючи їх під формат «бібліотеки подій», якою ми бачили свою професійну домівку.
Заперечу лише одне – бібліотеку місцем престижним зробила не я, а атмосферне місце і робота команди книголюдей. Моя професійна родина.
– Твій досвід роботи у мистецькій, туристичній та суспільній сфері допомагає в роботі чи все-таки треба щодня вчитись і трудитись? Що важливого зроблено, аби бібліотека стала простором живим і цікавим?
– Бібліотечна робота – це, без перебільшення, мистецтво, особливо, в площині роботи з відвідувачами. Ідеї, втілення і механізми напрацьовуються інтуїтивно, бо навчитись цього складно, все залежить від шаленого бажання, особливого покликання і відчуття обраності. Так, саме так!
Не буду говорити про невелику оплату нашої праці, адже людина ерудована завжди зможе знайти можливості додаткового заробітку, використовуючи свій ресурс і певні бібліотечні навики.
Так було і зі мною. Вже з 9 класу школи я вміла підробляти – анімувала на дитячих святах, потім допомагала молодшим з навчанням як репетитор. Зрештою, змогла реалізовуватись як оплатна модераторка. Досвід ведучої головних міських подій Львова став вирішальним, коли довелось перекваліфікуватись у кризового менеджера своєї бібліотеки. Довелось вийти із зони комфорту, погодитись на кілька доволі драстичних проектів, як відверта фотосесія «Свіже читання» чи реаліті шоу СтопВагаЛьвів, аби вивести Бібліотеку на Ринку з режиму «інкогніто». Мусила вчергове привернувши увагу до себе як до неформатного бібліотекаря у бібліотеці нового стандарту.
– Які якості ти цінуєш в людях із професійної точки зору? Що потрібно для того, щоб нашому споживацькому світі бути і залишатись творчою, успішною і перспективною?
– Як адміністраторка, я обрала такий тип керівництва, як «співпраця». Тобто, мої колеги не виконують роботу, яку б не могла виконати я сама. Для мене важлива довіра. Не знаю, як працювати без неї. А от послух не мій пріоритет. Я люблю продуктивні суперечки, творчий неспокій і навіть мотивуючі мікроконфлікти. Але все це в атмосфері поваги і любові до справи.
Мірилом успішності для мене є відчуття комфорту і самореалізації. Звісно, якщо говорити дуже узагальнено. Бо будь-яка гармонія – річ індивідуальна. Ось моя гармонія – у дисгармонійності. Постійному неспокої, у пошуках. Як казала моя прабабуня, "вона майова - мусить маятись". Люблю, коли мене «муляє» ще невизріла ідея, а потім вже від нетерплячки її втілити не можу всидіти на місці. Про перспективність говорити важко. Свої горизонти і плани формую сама. А в дорогу до них кличу однодумців і таких же «божевільних» і закоханих у читання!
– Звідки черпаєш сили для роботи і творчості? Встигаєш читати нові видання, ходити на концерти, їздити у мандри?
Ну тут все просто – колосальна підтримка з боку рідних, абсолютна довіра до того, що роблю й усунення від багатьох сімейних клопотів. Я дуже сподіваюсь, що мої діти теж розуміють важливість того, що я роблю, адже їм доводиться мене «ділити» з моїми професійними, соціальними і громадськими активностями.
«Світське» життя, яке для мене є обов’язковим атрибутом промоції бібліотеки, намагаюсь проживати з рідними, а в мандрівки і на події при можливості запрошую дітей. Не забуваю і про друзів – щоп’ятниці, якщо я у межах міста, ми з подругами влаштовуємо вечір у кіно чи театрі. Основне відновлення фізичне – плавання, пілатес та біг. Щодо читання, то маю кілька лайфхаків – читаю, звісно, у чисельних мандрах, а ще – вголос ввечері з дітьми. Це – неймовірно зближує і дарує непідробну родинну щирість...
– Робота з авторами, яких запрошує бібліотека на Ринку має продовження і розвиток? Адже бібліотека для такого – це чудове місце?
– Спеціалізація бібліотеки – річ абсолютно схематична. Наша «подієвість» запрограмована місцем розташування. А також тим, що я приятелюю з переважною більшістю людей, які творять сучасний український літературний/культурний процес. Не кривитиму душею – особливо атмосферними є події, які організовані з людьми, близькими по духу, об’єднаними мандрами, спільними цінностями і цілями. Тоді однією подією співпраця не обмежується, а книги наших авторів починають проживати в бібліотеці свою особисту біографію і життєву історію. Наша бібліотека – майданчик абсолютно для усіх некомерційних культурних явищ сучасності, які не ображають нічиєї честі та гідності. Тому сподіваюсь на найшвидшу розмову з тобою в бібліотеці Іваничука між твоїх чудових слів і подушок під музику Девіда Гарретта.
– Дякую за розмову. Нехай тобі щастить на файних людей і успішні справи!
Розмову вела Оксана Кришталева.
За темою
- У ДТП на Рівненщині загинув військовослужбовець Сергій Кондратюк з Львівщини
29.03.2024, 16:40
- ППО вночі знищила 84 цілі з 99, якими росія атакувала Україну
29.03.2024, 15:59
- Законопроєкт про мобілізацію: Стефанчук сказав, коли документ можуть винести на розгляд Ради
29.03.2024, 15:43
- Над Буковиною під час тривоги сили ППО збили ворожі ракети: їхньою ціллю був енергооб'єкт
29.03.2024, 15:19
- Зеленський звільнив посла України в Молдові
29.03.2024, 14:48
Обговорення
Культура
ТОП
Біля Львова у ДТП загинув 20-річний мотоцикліст
На Львівщині водій на смерть збив пішохода та втік, його розшукує поліція
Росія атакувала Львівщину 11 безпілотниками та двома ракетами
Енергетики відновлюють електропостачання після негоди на Львівщині
На Львівщині правоохоронці перекрили канал незаконного переправлення військовозобов’язаних за кордон
ФОТО
Відео
У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова
Коментар
Блоги
Мирослав Дністрянський
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
Михайло Цимбалюк
Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією
Василь Чорний
Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку